Блог учителя зарубіжної літератури Ліцею №39 м. Києва Рогової Ірини Миколаївни: Алегоричні образи твору Р. Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон». 8 клас

Головні художні опозиції твору Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон»

Прошу прочитати публікацію

1. Перегляньте відео! Які асоціації у Вас виникли під час перегляду відеоролику?

Спробуємо вписати наші думки в схему, відповівши на питання.

· Що нагадала вам зграя чайок?

· Чи всі схожі чайки між собою?

· Де відбуваються події у відео?

· Що символізує море?

Зграя чайок – то мешканці берега. Вони живуть, харчуються і дуже різні, хоч і мають багато спільного. Подібно до людей. А всі разом нагадують суспільство. Всі події їхнього життя відбувається на морі, яке їх і об’єднує, і випробовує, і годує. Воно - як саме життя. Море ще асоціюється з безмежністю і свободою.

Отже, чайка і море, людина і життя. Можем створити таку схему.

Ми з вами налаштувалися на тему твору Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».

Проте ми повинні розуміти, що в літературі існує підтекст, іносказання, бо розкрита не стільки подія, як ідея.

2. Запишіть у зошит.

Словникова робота.

Фентезі – (англ. fantasy – фантазія) – літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю.

Повість-притча – епічний твір з моральною повчальною ідеєю.

Екзистенціалізм – літературна течія, в основі якої лежить зосередженість на особі, яка залишалася наодинці з буттям. Екзистенція з латині перекладається як «існування». Письменники-екзистенціалісти вважали, що існування передує справжній сутності людини, котра знаходить свій сенс життя.

Існують всі неоднаково. Хтось підтримує більшість, а інший обирає шлях всупереч більшості. В опозиції завжди непросто, бо це шлях «проти течії».

Розберемо , що хотів сказати нам Р. Бах про вибір життєвої дороги образами твору «Чайка Джонатан Лівінгстон».

3. Перегляньте!
До яких образів належить головний герой сюжету: до зграї чи до тих, хто йде "проти течії"?

4. Ознайомся! З перших рядків твору в текст входять головні художні опозиції, які, вступаючи в конфлікт, рухають розвиток сюжетної лінії. Це «Зграя - чайка Джонатан Лівінгстон»; «матеріальне-духовне»; «їжа-політ»; «море-небо»; «вертикаль-горизонталь».

- Задля чого живуть тисячі чайок? Якою проблемою вони переймаються найбільше?

Мета життя чайок - відлетіти від берега на годівлю і повернутися. Для них має значення не політ, а лише їжа. В опозиції до всіх чайок – Джонатан, адже він зайнятий польотом. Всупереч бажанням батьків і всіх інших мешканців побережжя, він відточує майстерність польоту.

Фрази «Новий день приніс нові клопоти» має різне забарвлення і мотивацію для Зграї і для Джонатана зокрема.

- У чому різниця її сприйняття стосовно Зграї та Джонатана?

Для чайок все – незмінне, буденне і зрозуміле: пошук їжі біля човнів, боротьба за кращий шматок.Політ для них лише спосіб літати від берега до поживи.

Для Джонатана – життя є відкриттям, самовдосконаленням, в якому він, до речі, теж не забуває дбати про себе. Джонатан постійно відпрацьовував мистецтво польоту. Навчився розвивати швидкість до 214 миль на годину. Навчився швидкісному повороту. Завдяки опануванню швидкісного піке, зміг видобувати рідкісну і дуже смачну рибу та бути незалежним від риболовецьких суден. Навчився спати на льоту. Навчився долати туман, піднімаючись вище до сонця. На висотних вітрах залітав у глиб материка, де мешкали сухопутні комахи - справжні ласощі.

Але Зграя і Джонатан – це птахи, один підвид, який взаємоіснує. Тому в життя Джонатана втручається Зграя.

- Яке рішення прийняла Зграя на раді? Чому?

Розгляньте порівняльну таблицю.

Зграя	Чайка Джонатан Лівінгстон
«Зграя, що чекала сніданку» (порівн. рос. переклад «Стая имени Завтрака»)	«далеко від усіх, далеко від рибальського човна і від берега, вправлявся в польоті самотній птах - чайка Джонатан Лівінгстон»
«тисячі чайок злетілися до човна, щоб вибороти собі якусь поживу»
«Чайки (...) ніколи не діють нерішуче і не зупиняються в польоті. Спинитися на льоту - це для чайки страшний сором, просто ганьба!»	«Джонатан Лівінгстон - який без тіні сорому знову й знову вигинав напружені крила, щоб летіти все повільніше, а потім спинитися на місці, - був незвичайним птахом»
«Більшість чайок не завдають собі клопоту, аби дізнатися щось про політ, - хіба що найнеобхідніше: як долетіти від берега до їжі та повернутися назад. Для більшості чайок головне - їжа, а не політ»	«А для цієї чайки політ був важливішим за їжу. Джонатан Лівінгстон над усе любив літати»
«любов'ю до польотів (...) не заживеш доброї слави серед птахів» «Навіть його власні батьки дивилися скоса на те, як Джонатан з ранку до вечора літає десь сам-один»
«Чому, Джоне, чому? - питала мати. - Чому ти не можеш поводитись, як усі? Оті низькі польоти - це забавка для пеліканів та альбатросів! Чому ти нічого не їси? Поглянь, синку, від тебе саме пір’‎я та кістки лишилися» «Бачиш, Джонатане, - мовив батько зовсім не сердито, - скоро зима. Рибальські човни будуть виходити в море нечасто, а риба, що зараз плаває мілко, піде вглиб. Коли вже ти хочеш чогось навчатись, то вчися краще, як здобувати їжу. Польоти - це дуже добре, та з них не проживеш. Не забувай, ти літаєш для того, щоб їсти»	«Ну то й що, мамо? Нехай пір’‎я та кістки. Я хочу знати, що можу робити в повітрі і чого не можу. Я хочу знати, оті все» «Кілька днів по тому він намагався поводитись, як інші чайки; так, він справді дуже старався, і галасував щосили, коли бився за їжу біля рибальських човнів, і пірнав за шматками риби та хлібними крихтами... Та все було марно. «Яка дурість, - подумав він нарешті - і рішуче кинув насилу здобутого анчоуса голодній старій чайці, що летіла слідом. - Весь цей час я міг би вчитися літати! Адже мені ще стільки треба вивчити!»
	«Невдовзі Джонатан знов опинивсь у морі сам-один - голодний, щасливий, жадібний до знань. Він хотів знати все про швидкість польоту - і за тиждень дізнався про неї більше, ніж найшвидша чайка у світі»

Отже, мета Джонатана в опануванні техніки польоту – це можливість бути незалежним, вільним. В чому полягає парадокс? Адже чайки від природи літають! Що й чому не задовольняє Джонатана? Впіравляючись у польотах, чайка Джонатан Лівінгстон прагне не тільки віртуозної майстерності, а й намагається зрозуміти межу своїх можливостей?Тобто, зрозуміти себе! Він іноді забуває про їжу, його не зупиняють його падіння. Він не просто механічно виконує вправи, він - мисляча чайка! «Річ у тім - зрозумів він нарешті, коли вже був мокрий як хлющ, - річ у тім, що на великій швидкості слід тримати крила непорушно: можна махати крилами лише доти, поки швидкість не перевищує п'ятдесяти миль за годину». Досягнувши поставленої цілі, чайка Джонатан Лівінстон не зупиняється, а ставить нову мету. Джонатан важче переживає не фізичний біль, а біль від поразки. Джонатанові найбільше заважав страх, невпевненість у собі. Тому кожна нова поразка Джонатана насправді є початком досягнення нової мети, нового пізнання: «Короткі крила сокола!» «Недавні роздуми та обіцянки було забуто, ніби їх звіяв могутній стрімкий вітер. Але він не картав себе за те, що порушив слово. Ці клятви - для чайок, що згодні бути звичайними чайками. А той, хто хоч раз торкнувся вершини пізнання, не може зв'язувати себе такими обітницями».

З’ясуємо питання.

-Чому в мить свого тріумфу, досягнувши граничної швидкості для чайки («двісті чотирнадцять миль за годину»), чайка Джонатан врізається в Зграю7 З якою метою його приводить сюди автор?

«Це Прорив, це велика, вирішальна мить в історії Зграї, а для чайки на ім'я Джонатан - це початок нового життя»; «Джонатан став першою чайкою на землі, що опанувала фігурні польоти»; «Коли вони про це почують, - думав він про свій Прорив, - вони ж просто очманіють з радощів! Скільки цікавого в нас попереду! Не товктись на місці поміж рибальських човнів - а знати, нащо ти живеш у цім світі! Ми подолаємо свою неміч, ми станемо іншими - сильними, розумними! Ми будемо вільні! Ми навчимося літати!»; «Ми тисячу років животіли заради того, щоб шукати риб'ячі голови, але ж тепер нам справді є для чого жити - щоб учитися, відкривати нове, бути вільними! Дайте мені тільки спробувати, дозвольте показати вам, чого я навчився...» Зграя його не зрозуміла, не оцінила, бо вона не здатна на пориви! До речі, так іноді пояснюється самотність новаторів і геніїв, діяльність яких для решти – безглуздя!

- Чому Зграя не зрозуміла прагнень і досягнень Джонатана? Чому на Великій Раді Зграї було прийняте рішення про вигнання чайки Джонатана? Чому за нього ніхто не заступився, навіть батьки? Цитата: «Настане день, Джонатане Лівінгстон, і ти зрозумієш, що легкодумство тебе занапастило. Життя - це незбагненна таємниця, і нам досить знати одне: ми вкинуті до цього світу, щоб їсти і лишатися живими, поки зможемо», «Ти нам більш не брат, - нарешті промовили чайки одна по одній, а потім з поважним виглядом затулили собі вуха і повернулися до нього спинами».Згадуєм вже вивчений текст. З усіх героїв здатен на політ лише Маленький принц. Це мешканець такої ж планети, як і Король, Географ, Ліхтарник та ін. «Крилатим грунту не треба» згадуються слова. Не всі здатні на політ і мають «крила» високих прагнень. Більшість задовольняється пошуком їжі.

Джонатан залишився самим собою, навіть коли відстронений від собіподібних. Він полетів далі Далеких Скель, місця вигнання, призначеного Зграєю. «Сам він кожного дня робив усе нові та нові відкриття. Він дізнався, що, пірнаючи у стрімкому піке, може зловити рідкісну та смачну рибу, яка водиться на глибині десять футів; тепер йому були не потрібні рибальські човни і крихти черствого хліба. Він навчився спати в повітрі, навчився тримати курс уночі, коли вітер дме з берега, і долати сотні миль від зорі до зорі. Так само спокійно він долав туманну запону над морем і проривався до світлого чистого неба - у той час як усі чайки лишалися на землі, і гадки не маючи, що в небі над ними існує щось інше, крім туману й дощу. Він навчився мандрувати з сильним вітром у далекі краї і там ловити на обід смачних комашок. Те знання, яке він колись хотів відкрити всій Зграї, тепер було його єдиною розрадою; він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за це таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».

- Що його найбільше непокоїло? «І єдине, що його смутило, - це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити».

Отже, головні художні опозиції твору визначені алегоричними образами:
5. Накресліть схеми у зошит!

Алегорія «Зграя - чайка Джонатан Лівінгстон»