Як діти в романі Г. Лі «Вбити пересмішника» входять в дорослий світ
Епіграф:
У 1950 р. вона вступила на роботу у
Нью-Йоркський відділ бронювання авіакомпанії.
У вільний час почала писати. Два есе та
кілька оповідань показала літературному агентові, який порадив їй одне з
оповідань розвинути в повість або роман.
У 1957 р. Лі звернулася до видавництва
«Ліппінкотт» з рукописом свого роману. їй порадили змінити композицію, на що
пішло три роки праці.
Книгу «Вбити пересмішника» — єдиний роман американської письменниці та публіциста Гарпер Лі — було видано 1960 року.
Книга одразу ж здобула популярність,
отримала Пулітцерівську премію й стала класикою сучасної американської
літератури,перекладеного багатьма мовами світу, який очолював списки
бестселерів упродовж тривалого часу. За даними 2016-го року, загальний тираж роману склав 30 000 000 екземплярів. Після такого блискучого дебюту Лі
оголосила, що працює над другим романом, який, проте, так і не з'явився.
Епіграфом до свого роману Лі взяла слова
чудового англійського дитячого письменника Ч. Лема: «Юристи, напевне, теж
колись були дітьми».
Перегляньте!
Знана на Україні письменниця і книга
Перегляньте!
Знана на Україні письменниця і книга
Ознайомтесь!
Дія
твору розгортається в 1930-ті роки, коли США та інші країни світу потерпали від
потужної економічної кризи — найдовшої, найглибшої та найбільш глобальної у XX
столітті. Період кризи (з 1929 р. до кінця 1930-х) в США називали Великою
депресією. У країні значно зріс рівень безробіття і скоротилося промислове
виробництво, а сотні тисяч американців стали бездомними.
У центрі
твору стоїть судовий розгляд, в ході якого батько головної героїні, Аттікус
Фінч, намагається виправдати негра, нібито зґвалтував білу жінку. Місто
ділиться на дві частини. Більшість засуджує адвоката і вимагає посадити
обвинуваченого на електричний стілець без всяких розглядів. Природно, через те,
що він «чорний». А «чорний» в 30-і роки в Алабамі, та й у багатьох інших,
переважно південних штатах, автоматично винен у всіх бідах, так як він дикун,
тварина, що живе в гріху і не бажає з
цього гріха вибиратися. І це так навіть тоді, коли пристойного негра звинувачує
саме неблагополучне сімейство міста, глава якого, Боб Юел, до речі кажучи, внесений
до списку ста найбільших літературних лиходіїв всіх часів. Поряд зі «світом
дорослих» існує «світ дітей».
Неймовірно
зворушлива історія дорослішання дітей в умовах расової дискримінації і
нетерпимості, де все ж знаходиться місце милосердю та доброті. Вони живуть
своїм життям, у них свої мрії та фантазії, свої переживання та страхи ... І ось
саме ці самі страхи дозволяють Джиму і Всевидьку побачити світ з іншого боку.
Прочитайте або прослухайте книгу!
Аудіокнига (Уривки):
Розгляньте!
Джин-Луїза Фінч (Всевидько)
На
початку твору це восьмирічна дівчинка, вона майже не пам'ятає матері, її разом
із братом Джемом, який старший від неї на чотири роки, виховує батько. Поряд з
дітьми знаходиться негритянка Келпурнія, яка опікується ними, веде
господарство, це добра і порядна жінка. Джин-Луїза, або Всевидько, бере участь
в усіх хлоп'ячих іграх, лазить по парканах і деревах у своєму постійному
комбінезоні, який ні за що на світі не згоджується проміняти на спідницю чи
сукню.
Джем Фінч
Джем -
звичайний, на перший погляд, дванадцятирічний хлопчина, яких багато можна
зустріти на вулицях провінційного Мейкомба. Він уважний і турботливий старший
брат, але має свої вимоги щодо поведінки сестри в школі у його присутності. Він
слухняний син і вихована дитина. Джем поважає свого батька, наслідує його, мріє
стати юристом.
Близький
друг Джема і Всевидька. Хлопчина, який має у своєму дитячому житті доволі
серйозні проблеми - непорозуміння в родині, складні стосунки з матір’ю,
тіткою. Кмітливий вигадник, шукач пригод, щиро закоханий у свою подружку
Джин-Луїзу.
Автор показує, як змінюється уявлення Всевидька і Джема про світ, а починається це, напевне, з уявлення про їхнього батька. Спершу вони вважали його старим, майже соромляться його, адже він не грає у футбол і не робить того, що роблять батьки інших дітей, а лише читає. Та після випадку зі скаженим собакою вони дізнаються про те, що їхній батько був колись найкращим стрільцем штату. Вони не замислюються про його шляхетне рішення ніколи не брати до рук смертоносної зброї, бо рано чи пізно вона може принести нещастя; і дуже скоро вони зрозуміють, що його виважена і спокійна поведінка під час пожежі - це істинна мужність.
Родина Аттікуса Фінча відрізняється від інших родин Мейкомба. Батько і діти спілкуються як рівні. Аттікус навчив своїх дітей справді думати, думати самостійно та задавати правильні питання, а ще ходити з піднятою головою, коли всі навколо думають, що ти — інший. А головне, Аттікус Фінч сам є прикладом гідності, справедливості і толерантності.
Діти в романі Г. Лі творять навколо себе свій особливий, загадковий, казково-романтичний світ зі сховками, таємницями, загадками, у якому мають силу негритянські забобони про страшні місця, про скитання душ померлих; світ, де вкоренилися давні плітки навколо сім'ї Редлі, остаточно зробивши молодшого Редлі Страхолюдом, життя якого описують моторошними подробицями; це «туманний світ, де немовлята сплять і лишень чекають, аби їх зібрали, наче квіти, рано-вранці». Але саме ці діти стають свідками найскладніших ситуацій, і якось непомітно починають розуміти і відчувати людей, дорослішати, осмислюючи «дорослі» проблеми.
Розгляньте!
Виконайте тест тут!
Дорогі діти! Дуже дякую за вашу старанність у виконанні тестів. Проте прошу більше трьох разів тест не проходити. Оцінка ставиться - середнє арифметичне: (6+7+10):3=7,6=8б. Тому краще уважно перечитайте публікацію, а потім проходьте тест. Бажаю успіху!
Наступний урок теж за цією книгою. Хто не дочитав, дочитати текст!
Оцінка буде виставлена за виконаний тест ( відкрито до 10.05.2020)
Автор показує, як змінюється уявлення Всевидька і Джема про світ, а починається це, напевне, з уявлення про їхнього батька. Спершу вони вважали його старим, майже соромляться його, адже він не грає у футбол і не робить того, що роблять батьки інших дітей, а лише читає. Та після випадку зі скаженим собакою вони дізнаються про те, що їхній батько був колись найкращим стрільцем штату. Вони не замислюються про його шляхетне рішення ніколи не брати до рук смертоносної зброї, бо рано чи пізно вона може принести нещастя; і дуже скоро вони зрозуміють, що його виважена і спокійна поведінка під час пожежі - це істинна мужність.
Родина Аттікуса Фінча відрізняється від інших родин Мейкомба. Батько і діти спілкуються як рівні. Аттікус навчив своїх дітей справді думати, думати самостійно та задавати правильні питання, а ще ходити з піднятою головою, коли всі навколо думають, що ти — інший. А головне, Аттікус Фінч сам є прикладом гідності, справедливості і толерантності.
Діти в романі Г. Лі творять навколо себе свій особливий, загадковий, казково-романтичний світ зі сховками, таємницями, загадками, у якому мають силу негритянські забобони про страшні місця, про скитання душ померлих; світ, де вкоренилися давні плітки навколо сім'ї Редлі, остаточно зробивши молодшого Редлі Страхолюдом, життя якого описують моторошними подробицями; це «туманний світ, де немовлята сплять і лишень чекають, аби їх зібрали, наче квіти, рано-вранці». Але саме ці діти стають свідками найскладніших ситуацій, і якось непомітно починають розуміти і відчувати людей, дорослішати, осмислюючи «дорослі» проблеми.
Розгляньте!
Немає коментарів:
Дописати коментар