Гете як поет і натураліст

Гете  вабила таїна Природи, яка завжди змушувала людину переосмислювати своє життя і шукати шляхи гармонії. І коли людина й природа зливались в одне ціле, Гете вважав, що наступила та мить, яка називається щастя. У „Вечірній пісні художника” поет писав:

Я вдячний, що із року в рік,

Росту я в лад природі,

Що радості шумить потік,

Там, де було Безводдя.

Любов синовню привітай,

О, всеплодюща мати!

В мільйонах бризків водограй

Без краю буде грати.

Мені вказала ти путі,

Мій розум окрилила, –

І в цьому вбогому житті

Горить безсмертя сила.

Гете став новатором свого часу в  поезії і літературі загалом

Природа для Гете була захопленням, натхненням, науковою працею і великою таємницею. Поет дуже любив квіти, особливо фіалки.