Троянський цикл міфів. Пошуки Трої Генріхом Шліманом

https://mythology.net.ua/myth/greece/mifi-troyanskogo-ciklu

Троянський цикл міфів

Назву міфам цього циклу дало місто Троя. Дослідниками доведено, що це місто було розташоване у Малій Азії (те­риторія сучасної Туреччини) і припинило своє існування приблизно в кінці XIV — на початку XIII століття до н. д.

Троянські міфи розповідають про війну між греками, які називали себе ахейцями, і троянцями. За переказами, війну розпочали греки. В Давній Греції вважали, що Троянська війна почалася або тому, що всемогутній Зевс забажав змен­шити кількість людей на землі, або тому, що вирішив дати змогу прославитися героям.

«Яблуко розбрату». Приводом до війни стала сварка трьох богинь — Гери, Афіни та Афродіти. Сварку спричинила боги­ня розбрату Еріда, підкинувши їм яблуко з написом: «Наи- прекраснішій». Розсудити богинь, за наказом Зевса, повинен був Паріс — другий після Гектора син царя Трої Пріама. Але на час сварки царський син жив серед пастухів: ще до наро­дження Паріса його батьки отримали страшне пророцтво — їхній син буде винен у загибелі Трої; малюка віднесли на гору їда, де його знайшов і виховав пастух. Зречення дітей через страх перед пророцтвами у грецьких міфах трапляється часто. Його можна пояснити вірою греків у неможливість порушити волю богів людськими зусиллями. Як і Едіп, Паріс вижив, щоб виконати призначене йому богами, а не бать­ками. Тут же, на горі їді, треба буде вибрати найпрекраснішу з богинь. Кожна з них пообіцяла Парісові нагороду: Гера — зробити його могутнім, Афіна — великим героєм, Афродіта — володарем найкрасивішої жінки. Паріс віддав яблуко богині кохання Афродіті. Своїм вибором він назавжди викли­кав у її суперниць вороже ставлення до себе і до свого народу. Богині поводяться, як звичайні жінки. Цим і відрізнялись грецькі боги від богів інших народів. Вони, за винятком свого безсмертя, багато в чому були подібні до людей. А у виборі Паріса відбито ще й уявлення давніх греків про людські Цінності: кохання було для них першим з-поміж інших.

Щоб виконати свою обіцянку, Афродіта допомогла Парісу викрасти найпрекраснішу жінку — Єлену, дружину царя міста Спарти Мене лая. Але, коли вони пливли на кораблі до Трої, бог моря Нерей повторив старе пророцтво про загибель і

Паріса, і Трої: «Схаменись, заверни кораблі, доки не пізно!» «Навіщо нам слухати старого діда?» — сказав Паріс Єлені, й вони продовжили шлях до приреченої Трої. Тобто люди через свою самовпевненість спри­чинили неминучість війни. Ахейські вожді зібрали військо, понад тисячу кораблів, і вирушили на Трою.

Пророцтво богів визначило логіку подій, про які розповідають міфи. Окрім основної події (облога Трої), в них відобразилося багато інших історій і доль. Тут зустрінуться й ви­являть себе і боги, і найвідоміші грецькі герої.

Якими ж постають герої Троян­ської війни? Досить різними за віком, впливом, характером, розумом і силою. Тут і юний Діомед, що прагнув слави і навіть вступив у двобій із самим богом війни Аресом, і Нестор, найстарший з-поміж грецьких царів, що не скупився на поради. А також мудрий троянець Лаокоон, який не повірив залишеному греками дерев’яному коню. А ще най- мужніший і найвеличніший із грецьких героїв Ахілл (Ахіллес), благородні та відважні Гектор і ІІатрокл, хитромудрий Одіссей, а також цар царів Агамемнон.

Розгляньте уважно таблицю і запам’ятайте героїв Троян­ської війни.

Не завжди герої поводилися без­доганно. У своїх пристрастях, поведінці вони — живе втілення лю­дей, що мало змінилися впродовж століть. Так, Одіссей, заздрячи муд­рому ІІаламеду, оголосив його тро­янським шпигуном. Греки повірять Одіссею і закидають свого мудреця камінням. Перед смертю він гірко скаже: «О істино, мені тебе шкода, ти померла раніше за мене/»

Засліплені пристрастями, жагою слави та нагород, герої не можуть вчасно зупинитися. Тому й гинуть найкращі з них. Патрокл наклав головою в поєдинку з Гектором, Гектора перемагає Ахілл.

Греки (ахейці)	Статус	Факти біографії
Ахілл	фессалійський царевич	великий грецький воїн, убитий Парісом
Агамемнон	цар Аргоса	верховний вождь, брат Менелая
Аякс(I)	саламінський царевич	великий воїн, поступається у славі лише Ахіллу
Аякс (2)	локрійський царевич	гарний бігун і вправний списо- метальник
Калхас	пророк із Мегари	головний пророк грецького війська
Діомед	аргоський царевич	відмовився битися з Главком, дізнавшись про дружні стосун­ки його та своєї родин
Менелай	цар Спарти	чоловік Єлени, подружня зрада якої стала приводом до початку Троянської війни
Патрокл	побратим Ахілла	поліг від руки Гектора під мура­ми Трої
Нестор	цар Пілоса	старійшина і хороший оповідач
Одіссей	цар Ітаки	головний грецький стратег, за його порадою було збудовано троянського коня
Троянці, їхні союзники	Статус	Факти біографії
Еней	троянський царевич	син Афродіти, засновник роду римлян
Главк	лікійський царевич	воєначальник лікійців, убитий Аяксом (1)
Гектор	троянський царевич	великий троянський воїн, уби­тий Ахіллом у жорстокому дво­бої
Паріс	троянський царевич	вивіз Єлену, спровокувавши війну
Пріам	цар Трої	батько Гектора і Паріса
Сарпедон	цар Лікії	онук Зевса, убитий Патроклом

Своєрідність міфів троянського циклу:

—     тема війни;

—      мотив пророцтва;

—      гіперболізація;

—     участь богів у справах людей;

—      розмаїття характерів героїв Троянської війни;

—     засудження війни богами.

Ахілла, наїївеличнішого з героїв, згубила стріла Паріса, яка влучила у єдине вразливе місце на тілі героя — п’яту (звідси й походить вислів «ахіллесова п’ята», тобто єдине вразливе місце). Паріс теж не вцілів — його вражає отруєна стріла, що належала раніше Гераклу.

Боги й герої. Боги суворі до героїв. На тих, хто не загинув у бою, вони наслали стихію. Небагато грецьких кораблів, наван­тажених багатствами троянців, дісталися до рідних берегів. Буря розкидала їх по морю.

Сумна доля багатьох грецьких героїв свідчить, з одного боку, про засудження війни богами, а з іншого — про те, що доба героїв уже минула. їм тільки й залишилося, що піти з арени життя. А боги лишаються — люди, як і раніше, не уявляли свого життя окремо від них. Тому все напророчене збувається. Міф розповідає вигадані історії, але й попереджає, дає поради, як уникнути небезпеки в житті.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.