Твори Андруховича перекладено і
видано в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США
(окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві,
Словаччині (окремими публікаціями).
Серед ряду літературних нагород —
премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.
Поет, прозаїк, есеїст, перекладач.
Колишній віце-президент Асоціації українських письменників. Народився 13
березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське
відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі
літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював
газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського
часопису «Перевал» (1991-1995). Був співредактором часопису «Четвер»
(1991-1996).
Творчий доробок Андруховича формально
можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Поетичний дебют
Андруховича відбувся в першій половині 80-х і завершився виходом у світ збірки
«Небо і площі» (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж року він
разом із В. Небораком та О. Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу
(скорочення від Бурлеск-Балаган-Буфонада». Проте друга поетична збірка Андруховича
(«Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабістський», а
«елегійно-класицистичний» характер. Уповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати
натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991, перевидання
«Екзотичні птахи і рослини» з додатком «Індія» — 1997, 2002). Домінантою
поетичної картини поета в усі періоди його творчості видається напружене
шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення
«вертикального з горизонтальним». Звідси — стале поєднання патетики з іронією,
нахил до стилізаторства і заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою».
З прозових творів Андруховича
найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» («Прапор», 1989) —
майже фактографія служби автора в армії, своєрідна «захалявна книжечка», що
поставала під час чергувань у вартівні. 1991 року з’являється друком оповідання
«Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» («Перевал», № 1), що ніби заповідає
риси, характерні для подальшої прози письменника: схильність до гри з текстом і
з читачем, містифікаторство, колажність, еротизм, любов до магічного і
надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992, перевидання — 1997, 1998),
«Московіада» (1993, перевидання — 1997, 2000) та «Перверзія» (1996, перевидання
— 1997, 1999, 2000, 2002) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм
(антигероєм?) кожного з них є поет-богема, який опиняється в самому епіцентрі
фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи являють собою
доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер,
готика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна
ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».
Есеїстика Андруховича виникає
внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в
майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського
культурно-історичного ландшафту. Перший варіант такої книги — «Дезорієнтація на
місцевості» (1999). Разом із польським письменником А. Стасюком Андрухович
видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське
видання — 2000, українське — 2001, німецьке — 2003) — текст, написаний до цієї
книжки митцем, носить назву «Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу
гранично відвертого осмислення власного «часу і місця».
Творчість Андруховича має значний
вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем
пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською
літературою на Заході.
Твори Андруховича перекладено і
видано в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США
(окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві,
Словаччині (окремими публікаціями).
Серед ряду літературних нагород —
премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар