"Бережіть собори душ своїх..."
О. Гончар
Олесь Терентійович Гончар — визначний
український прозаїк. Народився 3 квітня 1918 р. Дитинство майбутнього
письменника минало в слободі Суха Козельщанського району Полтавської області.
Після закінчення школи навчався в Харківському технікумі журналістики, згодом —
на філологічному факультеті Харківського університету. Довелося йому пройти і
нелегкими фронтовими дорогами. Вже перший великий твір О. Гончара — трилогія
«Прапороносці» (завершена 1948р.) став явищем в українській літературі. Роман
відзначався своєрідною епічністю, романтичною піднесеністю образів, а також
безпосередністю вражень письменника-фронтовика. До теми «людина і війна « О.
Гончар звернувся і в романі «Людина і зброя» (1960). Герої твору — вчорашні
студенти — історики, які взяли зброю до рук, щоб зупинити фашизм. Щодня,
щохвилини вони змушені робити вибір — вибір між життям і смертю, між любов’ю і
ненавистю, між славою і ганьбою, їм доводиться протистояти нелюдським системам
— гітлерівській і сталінській, — бо лише таке протистояння дає сили для
збереження своєї гідності в ситуації тотального терору. Етапним для письменника
став роман у новелах «Тронка» (1963), в якому осмислюється вплив технократичної
епохи НТР на долю сучасної людини. Глибина планетарного мислення поєднується
тут з тривогою за прийдешнє чабанського краю, України в цілому. Дванадцять
композиційно завершених новел творять єдину цілість, поєднуючи в один часовий
вузол минуле та сучасне нації. Герої роману — звичайні трудівники, але вони з
тривогою вдивляються в майбутнє, бо, як каже один з персонажів, «малою стає
планета, а людина велетнем стала». Загроза ядерного знищення, екологічні
негаразди — все це відчувається у щоденному житті людей, над цими проблемами
вони міркують, на ці питання шукають відповідь.
Вершинним здобутком творчості О.
Гончара став роман «Собор» (1968). Написаний у період, коли з найвищих урядових
трибун офіційно проголошувалось швидке «остаточне злиття націй», він став
серйозною засторогою процесам нищення української культури, наступові
бездуховності та бюрократизації. Робітнича Зачіплянка с ніби своєрідним зрізом
тогочасного суспільства, в якому ведеться щоденна боротьба з духовним
браконьєрством, руїнництвом. Символом історичної пам’яті, незнищенної спадщини
віків виступає тут старовинний козацький собор, довкола захисту якого
об’єднались і молодий інтелігент Микола Баглай, і чиста душею Єлька, і старий вчитель
Хома Романович. Громадянське, патріотичне звучання роману викликало реакцію
гострого несприйняття тогочасних партійних ідеологів, які організували проти
письменника кампанію шельмування та наклепів.
Уроки боротьби за незалежність
України О. Гончар брав активну участь у громадському житті, сприяв утвердженню
Народного Руху України, Товариства української мови ім. Тараса Шевченка.
Підтримуючи голодуючих студентів у жовтні 1990 року, вийшов із лав КПРС.
Помер 14 липня 1995 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар