Керрол Льюїс

Чарлз Латвідж Доджсон  -  справжнє ім’я Льюїса Керролла -  народився 27 січня 1832 року у невеличкому селі Дарсбері в графстві Чешир.

Дарсбері - крихітне село на південному сході графства Чешир (Англія), з типовими затишними будиночками, церквами. У самому центрі села знаходиться Церква Всіх Святих, східне вікно якої прикрашено зображеннями героїв «Аліси в країні Див»

Майбутній письменник був найстаршим сином скромного священика Чарлза Доджсона та Френсіс Джейн Латвідж. Він виховувався у великій родині: семеро сестер і троє братів.

Батько майбутнього письменника був непересічною людиною. Він не лише не притлумлював у дітях прагнення до найрізноманітніших ігор і веселих витівок,а й усіляко їм сприяв. Найбільшим вигадником тут незмінно був Чарлз.

 Коли Чарлзові виповнилося дванадцять років,його віддали у школу-спершу річмодську, а потім у знамениту Регбі.

Школа Регбі – британська школа, у якій навчається близько 830 хлопчиків у віці від 11 до 18 років. Школа була заснована 1567 році на кошти місцевого купця Лоуренса Шеріффа, який розбагатів на поставках овочів для королівського двору. У цій школі заохочувалися командні ігри, включаючи гру регбі, що була названа ім’ям школи.

Навчання Керроллу давалося легко. Решта життя Керролла пов’язана з Оксфордським університетом. І ось він вже - доктор Доджсон, що присвятив себе математиці.

 Керролл страждав від безсоння. Ночами, лежачи без сну в ліжку, він придумував, аби відволіктися від сумних думок, «Опівнічні задачі» - математичні головоломки – розв’язував їх у темряві. Але це не все. Він був дуже неординарною людиною. На думку фахівців, Керролл був одним із найкращих фотографів 19 ст. Проте над усе він любив дітей. Цураючись дорослих, він став надзвичайно веселим і цікавим співрозмовником, варто було йому лише з’явитися в товаристві дітей.

Спілкування з дітьми, гра незмінно слугували поштовхом до творчості для Керролла. Його найкращі твори - обидві казки про Алісу, вірші – таким чином і виникли.

Доджсон лише раз виїздив за межі Англії. Відвідавши дорогою Кале, Брюссель, Кенінсберг, він провів у Росії місяць і повернувся в Англію через Вільно, Варшаву, Париж. У Росії Доджсон побував у Петербурзі, Москві, відвідав ярмарок у Нижньому Новгороді. Більше Керролл не виїздив за межі Англії, інколи він бував у Лондоні.

Помер він 14 січня 1898 р. в Гілфорді, де жили його сестри. На кладовищі над його могилою стоїть звичайний білий хрест.

Переглянь!

Льюїс Керролл відкрив нові казки, у яких набагато більше фантастики, ніж у  казках Андерсена. Казки, дійсно,дуже-дуже англійські. До того англійські, що їх переклад на інші мови довгі роки був  і на сьогоднішній день залишається дуже важкою, і майже, непосильною справою. І хоч Аліса давно мандрує по всьому світу, всюди вона залишається іноземкою: цікавою, яскравою, але все ж іноземкою. У 1960 році був надрукований перший український переклад «Аліси у країні Див», який виконала Г. Бушина.  У 1972 році було опубліковано більш вільний і «дитячий» переклад «Аліси…», зроблений Борисом Заходером . 

У книжках про Алісу Керролл у насмішкуватій формі відтворив життя сучасної йому Англії. Ті часи називають «вікторіанською добою» - на честь королеви Вікторії, яка правила країною шістдесят чотири роки (1837-1901). Особливістю цієї доби були суворі правила моралі й поведінки. Взірцем для наслідування вважався доброчесний член суспільства, який сумлінно виконує свої обов’язки, демонструючи стриманість у почуттях, самодисципліну й здоровий глузд. Не потурали й дітям. Вони мали старанно вчитися і поводитися статечно, ніби дорослі.

Ось як описала епоху «вікторіанства»  Оксана Забужко у передмові до твору. «... не так-то воно легко навіть якщо ти вже опанувала всі чотири арифметичні дії й умієш провідміняти іменник «миша», - запам'ятати назубок усі незліченні правила щоденної ґречності: як робити при знайомстві кніксен, і як за столом ніколи не брати першого кусня собі (навіть коли на солодке подають сливовий пудинг!), і як ніколи не забалакувати першою до дорослих, а мовчати, доки вони самі не заговорять до тебе, і як розмовляти правильною й гарною мовою, без жоднісінького слова-паразита (ти ж знаєш, як важко їх позбутися, усіх отих «ну» і «карочє»)... На кожен твій крок існує якесь неписане правило: порушиш - зостанешся не тільки без десерту, а й без обіду взагалі!

Тогочасною Англією правила королева Вікторія, і правила вона довше за будь-кого з британських королів - аж шістдесят чотири роки: від 1837-го по 1901-й, так що ціла та доба згодом дістала в історії назву «вікторіанської». Коли англійці тепер кажуть на щось чи на когось «вікторіанський», це те саме, що сказати - незворушний і застебнутий на всі ґудзики».

Творча історія написання казки.

Книга Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див» виникла під впливом реальних подій та реальних людей. До задуму написати «Алісу в Країні Див» автора підштовхнув випадок на прогулянці. 4 липня 1862 р. професор Доджсон вирушив кататися човном у товаристві дочок декана свого коледжу. Серед трьох дівчат була десятирічна Аліса. Вона звернулася до професора з проханням розповісти казку. І Доджсон тут-таки вигадав історію про те, як сама Аліса нібито потрапила до підземної країни, де з нею трапилося чимало незвичайного. Повернувшись додому, Доджсон занотував у блокноті основний сюжет казки. А вже за три роки видав її під назвою «Аліса в Країні Див», підписавши псевдонімом Льюїс Керролл. Перша рукописна книжка, подарована Кєрроллом Алісі Ліддел мала назву «Пригоди Аліси під землею». Автор наклеїв на обкладинку світлину семирічної Аліси Лідделл,  підкреслиючи вік своєї літературної героїні. У казці Алісі 7 років.

Через 6 років Керролл написав продовження пригод головної героїні цього твору - «Аліса в Задзеркаллі», де юна героїня перетворилася на справжню королеву. Себе письменник зобразив у вигляді Білого Лицаря, який розповідає Алісі про неймовірні винаходи. А на прощання просить озирнутися й помахати йому рукою...