Він був закоханий в мистецтво і мистець
в коханні,Тесав церкви стрілчасті й чарував жінок
Антонич
Богдан-Ігор Васильович
Ці
прекрасні рядки написав геніальний український поет Богдан-Ігор Антонич. Протягом жовтня у Львові вшановують поета, який залишив п’ять збірок
поезій.
«Велика простота – найвища досконалість», – писав поет Богдан-Ігор Антонич. Шляхетна простота була притаманна поетові і видає це не лише його образна і багата поезія, але й почерк – повний, простий, чоловічий. Антонич писав дуже охайно, відчутно – рядки легко лягали на папір, немає виправлень і закреслень, хіба де-не-де поправлене слово чи літера.
Львівський архів не багатий на документи про Антонича
У Центральному державному історичному архіві у Львові є лише три справи, котрі стосуються Антонича: «Збірка віршів Антонича «Велика гармонія». Рукописи, друк. 1932-1936 роки», «Рукописи і вирізки з газет до збірника віршів Антонича», «Повідомлення про передчасну смерть Антонича з листа Трача-Терпиленка до редактора журналу «Дажбога» Пеленського». Саме останній документ, датований липнем 1939 року, найцікавіший. З нього дізнаємось, що в часописах писали про передчасну смерть і «коротку» недугу 28-річного поета. Натомість редактор Пеленський у своїй статті писав, що поет довший час слабував і передчував, що незабаром помре. Трач-Терпиленко цікавився у добродія редактора, чому поет довго слабував, а його поезії з того часу не є навіяні сумом, а життєрадісні, якою недугою він хворів, скільки місяців, чому не лікувався. Однак відповідь редактора журналу не збереглась, а з наступного листа Трача зрозуміло, що він мав зустрітись із Пеленським.
У селі Бортятин відкриють музей-садибу Антонича
Про хворобу Богдана-Ігоря Антонича відомо, що стан його здоров’я ускладнився після операції на апендицит. Він захворів на запалення легень і серце не витримало навантаження. 6 липня 1937 року Богдана-Ігоря Антонича не стало. Вічний спочинок він знайшов на Янівському цвинтарі у Львові.
Тут біля могили 5 жовтня вшановують пам’ять про поета, молились ті, хто його любить і читає. Українські поети: Іван Драч, Дмитро Павличко, Ігор Калинець не раз говорили про Антонича і його поезію, для багатьох із них поет був і є прикладом поетичної майстерності.
Протягом жовтня у Львові відбуваються поетичні читання творів Антонича, спывають пісні на його вірші, а у селі Бортятин, що в Мостиському районі, відкрито музей-садибу Антонича. Адже поет народився на Лемківщині 5 жовтня 1909 року в сім’ї священика, в селі Новиця, що нині на теренах Польщі. А родинна хата не збереглась. Однак невеликий пам’ятник на Лемківщині Антоничу встановили 27 років тому. Через війну заможна родина втекла в Галичину і з 1926 року батьки Антонича мешкали у Бортятині, батько – до 1947-го, мати – до 1953-го. Батьки померли у страшних злиднях.
Навчався поет у львівському університеті і уже в 22 роки світ побачила його перша книжка «Привітання життя», яка стала помітною подією у літературному житті Галичини. А далі була збірка «Три перстені». До слова, поет після навчання жив лише з літератури. До смерті написав ще 3 книжки, але за життя вийшла одна з них. Збірки «Зелена Євангелія» і «Ротації» видали, коли поета вже не стало.
Поезію Антонича купує молодь
До 100-річчя Антонича побачило світ повне зібрання творів поета, є й інші численні книжки.
Директор «Української книгарні» Ольга Огризко зазначає: «Це маленька збірочка, кишенькова, зручна «Лірика», подарункове видання «Три перстені», гарні має відгуки книжка. Є переклади Богдана-Ігоря Антонича російською, збірка польською мовою гарно купується польськими студентами. Книжки Антонича купують школярі, а найбільше студенти і поважні люди».
Що у Львові сьогодні нагадує Антонича? Хіба що золота осінь у місті або ж, якщо пощастить, весною почути хрущів на вишнях у парках. Не вдалося у помешканні, в якому жив у Львові поет, створити книгарню української поезії, не знайшлось скульптора, який би відчув світ Антонича і створив гідний проект пам’ятника.
Однак кожен може взяти збірочку Антонича до рук і прочитати його поезію. Хіба це не найкраще вшанування пам’яті поета?
«Велика простота – найвища досконалість», – писав поет Богдан-Ігор Антонич. Шляхетна простота була притаманна поетові і видає це не лише його образна і багата поезія, але й почерк – повний, простий, чоловічий. Антонич писав дуже охайно, відчутно – рядки легко лягали на папір, немає виправлень і закреслень, хіба де-не-де поправлене слово чи літера.
Львівський архів не багатий на документи про Антонича
У Центральному державному історичному архіві у Львові є лише три справи, котрі стосуються Антонича: «Збірка віршів Антонича «Велика гармонія». Рукописи, друк. 1932-1936 роки», «Рукописи і вирізки з газет до збірника віршів Антонича», «Повідомлення про передчасну смерть Антонича з листа Трача-Терпиленка до редактора журналу «Дажбога» Пеленського». Саме останній документ, датований липнем 1939 року, найцікавіший. З нього дізнаємось, що в часописах писали про передчасну смерть і «коротку» недугу 28-річного поета. Натомість редактор Пеленський у своїй статті писав, що поет довший час слабував і передчував, що незабаром помре. Трач-Терпиленко цікавився у добродія редактора, чому поет довго слабував, а його поезії з того часу не є навіяні сумом, а життєрадісні, якою недугою він хворів, скільки місяців, чому не лікувався. Однак відповідь редактора журналу не збереглась, а з наступного листа Трача зрозуміло, що він мав зустрітись із Пеленським.
У селі Бортятин відкриють музей-садибу Антонича
Про хворобу Богдана-Ігоря Антонича відомо, що стан його здоров’я ускладнився після операції на апендицит. Він захворів на запалення легень і серце не витримало навантаження. 6 липня 1937 року Богдана-Ігоря Антонича не стало. Вічний спочинок він знайшов на Янівському цвинтарі у Львові.
Тут біля могили 5 жовтня вшановують пам’ять про поета, молились ті, хто його любить і читає. Українські поети: Іван Драч, Дмитро Павличко, Ігор Калинець не раз говорили про Антонича і його поезію, для багатьох із них поет був і є прикладом поетичної майстерності.
Протягом жовтня у Львові відбуваються поетичні читання творів Антонича, спывають пісні на його вірші, а у селі Бортятин, що в Мостиському районі, відкрито музей-садибу Антонича. Адже поет народився на Лемківщині 5 жовтня 1909 року в сім’ї священика, в селі Новиця, що нині на теренах Польщі. А родинна хата не збереглась. Однак невеликий пам’ятник на Лемківщині Антоничу встановили 27 років тому. Через війну заможна родина втекла в Галичину і з 1926 року батьки Антонича мешкали у Бортятині, батько – до 1947-го, мати – до 1953-го. Батьки померли у страшних злиднях.
Навчався поет у львівському університеті і уже в 22 роки світ побачила його перша книжка «Привітання життя», яка стала помітною подією у літературному житті Галичини. А далі була збірка «Три перстені». До слова, поет після навчання жив лише з літератури. До смерті написав ще 3 книжки, але за життя вийшла одна з них. Збірки «Зелена Євангелія» і «Ротації» видали, коли поета вже не стало.
Поезію Антонича купує молодь
До 100-річчя Антонича побачило світ повне зібрання творів поета, є й інші численні книжки.
Директор «Української книгарні» Ольга Огризко зазначає: «Це маленька збірочка, кишенькова, зручна «Лірика», подарункове видання «Три перстені», гарні має відгуки книжка. Є переклади Богдана-Ігоря Антонича російською, збірка польською мовою гарно купується польськими студентами. Книжки Антонича купують школярі, а найбільше студенти і поважні люди».
Що у Львові сьогодні нагадує Антонича? Хіба що золота осінь у місті або ж, якщо пощастить, весною почути хрущів на вишнях у парках. Не вдалося у помешканні, в якому жив у Львові поет, створити книгарню української поезії, не знайшлось скульптора, який би відчув світ Антонича і створив гідний проект пам’ятника.
Однак кожен може взяти збірочку Антонича до рук і прочитати його поезію. Хіба це не найкраще вшанування пам’яті поета?
Немає коментарів:
Дописати коментар