Поезія середини ХІХ століття. 

Ознаки наближення до «чистого мистецтва» можна віднайти в різних країнах. Прихильники цього напрямку проголошували самоцінність художньої творчості, незалежність мистецтва від політики, суспільних вимог, виховних завдань - «мистецтво заради мистецтва».

У середині 19ст. в російській поезії панувало два напрямки.

М.Некрасов і поети його школи звертались до актуальних суспільно-політичних проблем, у центрі уваги яких була людина з горем, тривогами, розчаруванням, соціальними проблемами. Це представники «громадянської лірики».

Поети другого напрямку А.Фет, А.Майков, О.Толстой, Ф.Тютчев орієнтувались на теорію «мистецтва заради мистецтва». Вони зосереджувались на особистих, інтимних переживаннях, філософських і психологічних проблемах, виявляли посильний інтерес до художньої форми.

Мистецтво повинно служити тільки мистецтву, поезія допомагає забути тяжку дійсність і приносить тільки задоволення.

Ознайомтесь з відомостями про життя та творчість Ф. Тютчева тут 

Прочитайте вірші російських поетів. Проаналізуйте один (на вибір) відповідно до плану.

Ф.Тютчев «Осенний вечер»

Есть в светлости осенних вечеров

Умильная, таинственная прелесть!..

Зловещий блеск и пестрота дерев,

Багряных листьев томный, легкий шелест,

Туманная и тихая лазурь

Над грустно-сиротеющей землею

И, как предчувствие сходящих бурь,

Порывистый, холодный ветр порою,

Ущерб, изнеможенье — и на всем

Та кроткая улыбка увяданья,

Что в существе разумном мы зовем

Божественной стыдливостью страданья!

«Весенняя гроза»  Тютчев Ф. И.

Люблю грозу в начале мая,

Когда весенний, первый гром,

Как бы резвяся и играя,

Грохочет в небе голубом.

Гремят раскаты молодые,

Вот дождик брызнул, пыль летит,

Повисли перлы дождевые,

И солнце нити золотит.

С горы бежит поток проворный,

В лесу не молкнет птичий гам,

И гам лесной, и шум нагорный-

Все вторит весело громам.

Ты скажешь: ветреная Геба,

Кормя Зевесова орла,

Громокипящий кубок с неба,

Смеясь, на землю пролила.

«Летний вечер»  Ф.Тютчев

Летний вечер тих и ясен;

Посмотри, как дремлют ивы;

Запад неба бледно-красен,

И реки блестят извивы.

От вершин скользя к вершинам,

Ветр ползет лесною высью.

Слышишь ржанье по долинам?

То табун несется рысью.

Ф.Тютчев

 Она сидела на полу

И груду писем разбирала,

И, как остывшую золу,

Брала их в руки и бросала.

Брала знакомые листы

И чудно так на них глядела,

Как души смотрят с высоты

На ими брошенное тело...

О, сколько жизни было тут,

Невозвратимо пережитой!

О, сколько горестных минут,

Любви и радости убитой!..

Стоял я молча в стороне

И пасть готов был на колени,-

И страшно грустно стало мне,

Как от присущей милой тени.

                                                               Життя та творчість А.Фета. Познайомся!  

А.Фет «Осень»

Как грустны сумрачные дни

Беззвучной осени и хладной!

Какой истомой безотрадной

К нам в душу просятся они!

Но есть и дни, когда в крови

Золотолиственных уборов

Горящих осень ищет взоров

И знойных прихотей любви.

Молчит стыдливая печаль,

Лишь вызывающее слышно,

И, замирающей так пышно,

Ей ничего уже не жаль.

« Две силы есть - две роковые силы»  Ф.Тютчев

Две силы есть - две роковые силы,

Всю жизнь свою у них мы под рукой,

От колыбельных дней и до могилы,-

Одна есть Смерть, другая - Суд людской.

И та и тот равно неотразимы,

И безответственны и тот и та,

Пощады нет, протесты нетерпимы,

Их приговор смыкает всем уста...

Но Смерть честней - чужда лицеприятью,

Не тронута ничем, не смущена,

Смиренную иль ропщущую братью -

Своей косой равняет всех она.

Свет не таков: борьбы, разноголосья -

Ревнивый властелин - не терпит он,

Не косит сплошь, но лучшие колосья

Нередко с корнем вырывает вон.

И горе ей - увы, двойное горе,-

Той гордой силе, гордо-молодой,

Вступающей с решимостью во взоре,

С улыбкой на устах - в неравный бой.

Когда она, при роковом сознанье

Всех прав своих, с отвагой красоты,

Бестрепетно, в каком-то обаяньи

Идет сама навстречу клеветы,

Личиною чела не прикрывает,

И не дает принизиться челу,

И с кудрей молодых, как пыль, свевает

Угрозы, брань и страстную хулу,-

Да, горе ей - и чем простосердечней,

Тем кажется виновнее она...

Таков уж свет: он там бесчеловечней,

Где человечно-искренней вина.

«Одинокий дуб» А.Фет

Смотри,- синея друг за другом,

Каким широким полукругом

Уходят правнуки твой!

Зачем же тенью благотворной

Всё кружишь ты, старик упорный,

По рубежам родной земли?

Когда ж неведомым страданьям,

Когда жестоким испытаньям

Придет медлительный конец?

Иль вечно понапрасну годы

Рукой суровой непогоды

Упрямый щиплют твой венец?

И под изрытою корою

Ты полон силой молодою.

Так старый витязь, сверстник твой,

Не остывал душой с годами

Под иззубренною мечами,

Давно заржавленной броней.

Всё дальше, дальше с каждым годом

Вокруг тебя незримым ходом

Ползёт простор твоих корней,

И, в их кривые промежутки

Гнездясь, с пригорка незабудки

Глядят смелее в даль степей.

Когда же, вод взломав оковы,

Весенний ветр несет в дубровы

Твои поблеклые листы,

С ним вести на простор широкий,

Что жив их пращур одинокий,

С ним вести на простор широкий,

Что жив их пращур одинокий,

Ко внукам посылаешь ты.

«Жизнь пронеслась без явного следа» А. Фета  

Жизнь пронеслась без явного следа.
Душа рвалась - кто скажет мне куда?
С какой заране избранною целью?
Но все мечты, всё буйство первых дней
С их радостью - всё тише, всё ясней
К последнему подходят новоселью.

Так, заверша беспутный свой побег,
С нагих полей летит колючий снег,
Гонимый ранней, буйною метелью,
И, на лесной остановясь глуши,
Сбирается в серебряной тиши

Глубокой и холодною постелью

Законспектуйте!

   Особливості поезії «чистого мистецтва»:

Ø     Поезія натяків, здогадок і замовчувань.

Ø     Вірші не мають сюжету: ліричні мініатюри передають не думки і почуття, а «летючий» настрій поета.

Ø     Мистецтво не повинно бути пов'язане з життям.

Ø     Поет не повинен втручатися у справи тлінного світу.

Ø     Це поезія для обраних.

·        Основні теми поезії «чистого мистецтва»:

Ø     Любов (лірику відрізняє багатство відтінків: ніжність і душевна теплота).

Ø     Природа (образність, нетрадиційність порівнянь, епітетів; олюднення природи, знаходження відгомону своїм настроям і почуттям).

Ø     Мистецтво (співучість і музикальність).

·        Особливості пейзажної лірики:

Ø     Прагнення до фіксації змін у природі.

Ø     Точність і чіткість пейзажу.

Ø     План аналізу ліричного твору.

Ø     Творча історія вірша.

Ø     Тема і ідея.

Ø     Композиція і внутрішній сюжет.

Ø     Ліричний герой і система образів.

Ø     Жанрова специфіка.

Ø     Емоційне забарвлення.

Ø     Які думки і почуття викликає твір?

Ø     Основні особливості поетичної мови (фонетика, лексика, морфологія, синтаксис).

Ø     Особливості ритміки, розміру, рими.

·        Представники:

·        Ф.І.Тютчев і А.А.Фет стали предтечею символізму, збагативши скарбницю російської літератури новими образотворчими засобами: образністю, стислістю і виразністю стилю, здатністю відобразити тонку і складне життя душі в її таємній глибині; цілісністю і повнотою поетичної "концепції" буття. Таким чином, поети "чистого мистецтва" доповнили актуальні для даного історичного періоду проблеми темами вічними, загальнолюдськими, створивши різноманітну, насичену, глибоку, об'єктивну картину світу.

·        Особливості поетичного світу Ф.І. Тютчева:

Ø     Буття сприймає як катастрофу.

Ø     Поет-філософ, поет-психолог.

Ø     Останній російський романтик.

Ø     Природа - живий, одухотворений, багатоликий світ.

Ø     Людина часто самотня і безсила у порівнянні з могутністю природи.

Ø     Для віршів характерна багата метафоричність.

Ø     У жанровому відношенні - тяжіння до філософської мініатюрі, до  поетичного фрагменту.