Зарубіжна література 10 кл

На допомогу учневі !  
Збірка Ш. Бодлера "Квіти зла"

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,
Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт – менш гидким!

                                                                   Ш.Бодлер

 Починаючи з 1857 року - року першого видання, "Квіти зла" постійно доповнювалися. Фактично ця книга створювалася поетом протягом усього життя і увібрала усе найкраще з його поетичного доробку. Цим вона схожа на "Листя трави" В. Вітмена чи "Кобзар" Т. Шевченка.

    

  "Заголовок-каламбур" (так визначав назву збірки сам автор) багатозначний, як і все у "Квітах зла". У віршах збірки втілені і суперечності епохи, і суперечності творчості самого Бодлера. Але назва збірки виражає передовсім основну концепцію поета, яку він формулював як "здобуття краси зі зла".

      Антонімічність понять "квіти" і "зло", протиставлення відчаю і пошуків ідеалу стають наскрізними в книзі Бодлера.

      Основоположний структурний принцип збірки "Квіти зла" - романтичний. Це визначається контрастним протиставленням поета, який прагне до ідеалу, і жорстокого навколишнього світу. Домінантами, які організовують образно-поетичну структуру збірки, виступають принцип контрасту, характерний для романтизму, і символіка. Як відомо, кожен художній образ тією чи іншою мірою є символом, бо він не тільки щось безпосередньо відображує, а й символізує ширше, істотніше, загальніше, як-от у сонеті, Бодлера "Відповідності":

      Природа - храм живий, де символів ліси

      Спостерігають нас і наші всі маршрути;

      Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути

      Підмурків і колон неясні голоси.

      Всі барви й кольори, всі аромати й тони

      Зливаються в могуть єдиного єства.

      І зрівноважують їх вимір і права

      Взаємного зв'язку невидимі закони.

      

      (переклад Дм. Павличка)

      

      Збірка "Квіти зла" складається із шести розділів: "Сплін та ідеал", "Паризькі картини", "Вино", "Квіти зла", "Бунт" та "Смерть". Перший, найоб'ємніший розділ збірки - "Сплін та ідеал". Це лірична драма, де ідеалові протиставлена не сама дійсність, а сплін - важкий хворобливий душевний стан поета, якому притаманні скептицизмом, зневіра й туга. Цей душевний стан породжений дійсністю, адже бодлерівський сплін має реальну суспільно-психологічну мотивацію. У вірші, який відкриває розділ "Сплін та ідеал", Бодлер дає своє пояснення цього стану: сплін. - це "найзліше Страховидло", яке "ні повзати не вміє, ні ревти", це "Хандра, що бачить плахи й страти".

      Цікавий філософсько-естетичний цикл віршів першого розділу, Де Бодлер порушує загальні питання мистецтва. Так, наприклад, вірш "Маяки"

присвячений геніям живопису різних епох. Леонардода Вінчі, Рембрандт, Мікеланджело, Ватто, Гойя,- усі вони "маяки людства", які "засвічені мільйонами фортець". їх геній живе у віках, вони безсмертні й вічні, як вічним є прибій. Вони - "роду людського чесноти і могуть". Своєю величчю вони не дають поетові потонути у бурхливому життєвому морі.

      Бодлер намагається визначити завдання поета, чий "сад спустошений громами і дощами", говорить про шляхи поета у буржуазному суспільстві. Свою музу він називає "хворою" і "продажною". В її очах "похмуро палахтить ненависть і тривога", а заробляючи на життя, вона повинна "співати... мольби й псалми суворі, не віруючи в них".

      Становище поета в тогочасному суспільстві бачиться Бодлеру безправним і трагічним. Поет приречений на нерозуміння. Дивовижне, воістину символічне втілення здобули ці думки у вірші "Альбатрос". Тут - усе символ: і Альбатрос - великий прекрасний сильний птах, і моряки, які спіймали його, щоб посміятися і познущатися з нього. Альбатрос - образ-символ поета. Бодлер називає птаха "королем блакиті". Йому, поетові, він співчуває, бачачи, як "волочаться за ним великі білі крила, як весла по боках розбитого човна". У руках моряків Альбатрос утратив свою силу й могутність: його "ходити по дошках природа не навчила". Але, попри увесь цей трагізм, у голосі автора немає приниженості. Навпаки, в останніх рядках вірша відчувається не лише гордість за поета, але й виклик тим, хто його принижує:

      Поет, як Альбатрос - володар гроз та грому,

      Глузує з блискавиць, жадає висота,

      Та, вигнаний з небес, на падолі земному

      Крилатий велетень не має змоги йти.

      

      Бодлер говорив, що з дитинства в ньому боролися два протилежні почуття: "жах життя" і "екстаз життя". І ця боротьба незмінно призводила до духовної ізоляції поета. "Таке середовище не для поетів,- розмірковував він,- їм потрібна республіка духу, керована красою". Пристрасним пошукам краси присвячена більшість віршів збірки ("Краса", "Гімн красі", "Запрошення до подорожі"). Краса у Бодлера має різні вияви. Вона і "мрія з каменю" і "білість лебедів і серце з кришталю" ("Краса"). У її погляді "покора і провина, і присмерк, і світання". Поет не розгадав природи краси, але бажає, щоб вона зробила світ не таким огидним:

      Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена, Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим, Щоби тягар життя, о владарко натхнення, Зробила легшим ти, а всесвіт - менш гидким!

      У своїх творах поет постійно використовував контрастні барви, що вражали своєю парадоксальністю і незвичайністю. Поезія Бодлера об'єднує піднесене, майже безтілесне, з ницим, навмисно грубим. Так, у вірші "Піднесення" він закликає поета:

      

      Тікай же від земних міазмів якнайдалі!

      В повітрі горньому своє очисть єство!

      І сяйво пий, немов божественне питво,

      Розлите в просторі, як почуття в хоралі!

      

      Його вірші часто сповнені жахливих, гидких, відвертих картин пороку, бруду, розбещеності. Але якщо поезія насичена образами суспільного й морального занепаду, то це не означає, що сама вона випромінює зло. Тим більше, що будь-який вірш Бодлера обов'язково несе віру та надію на краще. Про це свідчать слова самого поета: "...У цю жорстоку книгу я вклав усе моє серце, усю мою ніжність, усю мою віру... усю мою ненависть..."

      "Квіти зла" - це здійснений із рідкісною послідовністю і завершеністю синтез значної епохи європейської поезії - епохи романтизму, й водночас це своєрідний пролог до іншої видатної поетичної епохи кінця XIX - початку XX століття. Тому невипадково Бодлера називають і пізнім романтиком, і поетом епохи імпресіонізму, і предтечею символізму.

      Бодлер залишив порівняно невеликий творчий спадок: збірку "Маленькі поезії в прозі", книгу статей про мистецтво та літературу "Романтичне мистецтво", яка була видана посмертно. Бодлеру також належать чудові переклади поезії і прози Е. По, з яких почалася слава американського романтика в Європі. Але вершиною творчості Бодлера, як письменник Едгар По, залишається поетична збірка "Квіти зла", в якій схрестилися магістральні шляхи французької і всієї європейської поезії.