Зарубіжна література 10 кл

На допомогу учневі !  
Перед виконанням тесту раджу прочитати.  
      
Знайомство з поетом                              


Кожен справжній поет неминуче є магом, постійно змінюючи себе і оточуючий світ. Зустрічаються  вірші, що глибоко хвилюють. Для когось – це пісні Висоцького, Гумільов, Петрарка чи Рильке , а для когось – це Шарль Бодлер. Уявити собі поета, не знаючи його віршів, неможливо, проте варто почути сторонню думку, щоб шукати зустрічі з невідомим. За висловом Рембо: «Бодлер – король поетів», Валері про збірку Бодлера говорить:  «Мушу визнати, що книга, яка читається без труднощів, майже нічого мені не дає». Марина Цвєтаєва у вірші «Чарівник» робить сміливе порівняння :

 Поміж Дияволом і Богом

Я весь роздертий:

Дві правди – два шляхи

Дві сили – дві безодні: Данте і Бодлер…

                             

                                  

 Акутагава Рюноске, японський письменник, в одній із своїх новел висловився ще категоричніше: «…людське життя не варте одного рядка Бодлерівського».

ШАРЛЬ БОДЛЕР

(1821 - 1867)

Сім,я. Доля подарувала Шарлю П'єру Бодлеру всього 46 років, позначивши печаткою вже при народженні.  Коли 9 квітня 1821 р, в Парижі  він з'явився на світ, його батькові, Жозефу Франсуа Бодлеру, було 62 роки, а матері, Кароліні, — 28. Між подружжям існувала велика різниця і у віці,  і в характерах. Батько поета походив із сільської родини у Шампані з войовничим прізвищем ("бодлер" - двосічний ніж), але йому вдалося вибитися в люди, отримати освіту й стати вихователем у шляхетній сім'ї . Він належав до інтелігенції, що сформувалася ще за «старого режиму», в добу Просвітництва.   

Він помер, коли Шарлю ледве виповнилося сім років, але встиг прищепити синові бездоганні манери, порядність, шанобливе ставлення до героїчних часів Франції та інтерес до живопису, який стане справжньою пристрастю Бодлера.  Мати поета, походила з міщанської сім’ї.  Певне, батько був єдиним, хто щиро любив хлопчика. На все життя в душі Бодлера залишилося тепле дитяче почуття до батька, що межувало з поклонінням. Він любив згадувати шляхетного сивого старого з красивим ціпком у руці, який гуляв з сином Люксембурзьким садом і пояснював символіку численних статуй. Після його смерті Шарль був приречений на нерозуміння і самотність навіть у колі близьких людей.  

Він не вибачить "зраду" матері, яка через рік після смерті чоловіка знов вийшла заміж за          39-річного генерала Опіка.  Відвертий, чесний І дисциплінований, Опік все ж таки не був звичайним солдафоном, хоча й зовсім не знався на мистецтві. Бодлер до самої смерті вітчима не пробачив йому, що той «забрав» у нього матір.   

Родинна драма болісно вплинула на душу хлопчика: смерть батька, новий шлюб матері, її покірність вітчиму, який завзято намагався "привести до норми" надто різкий, своєрідний характер Шарля,- усе це зробило його вигнанцем у сім'ї і багато в чому визначило формування безрадісного і навіть трагічного світосприйняття.     У великому вірші «Благословення», яким відкривається цикл збірки «Квіти зла», що називається «Сплін і ідеал» (перший і найбільший цикл єдиної збірки поета), йдеться про трагічну долю в чужому і ворожому його світі:

Коли з’являється Поет на цьому світі,

Його родителька від розпачу й журби

На Бога кидає прокльони ядовиті,

І співчутливо Бог сприймає ті клятьби…

  У рядках вірша звучать поетично трансформовані автобіографічні мотиви, глибока особиста трагедія.                                                                                     

Та чи не важливіше зазначити, що вже в юні роки, в «лоні сім’ї» складається визначальна модель стосунків поета зі світом, яка не змінюючись надалі, буде лише розширюватися й поглиблюватися. В основі її складний комплекс умонастроїв, що включає, з одного боку, конфронтованість і палкий протест, з другого – почуття відчуженості, відчаю, приреченості. Конфлікт із сім’єю спонтанно переріс у конфлікт з усім буржуазним суспільством.

 Навчання. Повторне одруження було не єдиною "зрадою" Кароліни Бодлер:  у 1832 році 11-рІчного Шарля віддають в інтернат при ліонському Королівському коледжі, бо сім'я перебралася саме до Ліона. Навчався Бодлер у закритому колежі у Ліоні, виключили  з коледжу. Причина: не видав друга, з’їв записку, яку вимагав показати вчитель. Мотивував тим, що не може видавати чужих таємниць. Потім вчиться у Парижі. Закінчивши коледж Людовіка Великого і, отримавши ступінь бакалавра, відчув, що не хоче більше продовжувати навчання. Це був акт протесту і звільнення — він вирішив стати "творцем". Але у  1841 році за наполяганням вітчима Бодлера відправляють служити у заокеанські колонії Франції.

Тропічна природа і мандрівка океанами залишили глибокий слід у пам'яті юнака і неодноразово втілювалися в його поезіях ("Краєвид", "До дами-креолки", "Запрошення до подорожі"). Поет мріє "про сині небокраї, про мармури колон, де водограй ридає", "де в сонця пестощах пурпуристий сад, де затінь від дерев пливе благоуханна". У вірші "Екзотичний аромат" Бодлер згадує "лінивий острівець, де золоті дари природа подає в нев'янучім розмаю".  

 Молодість і кохання. Повернувшись до Парижа у 1842 році, Бодлер починає самостійне життя на кошти, що залишились по смерті батька. Ці гроші він витрачає надто швидко і безоглядно — на розваги, на створення іміджу денді  (денді - чоловік, який підкреслено стежить за «лоском» зовнішнього вигляду та поведінки). Бодлер усіма можливими засобами намагався вразити своїм зовнішнім виглядом: оксамитовий камзол, як у венеціанських аристократів; чорний фрак з циліндром на голові; вільна блуза, яку він вважав новою власною формою дендизму. Хоча елегантна зовнішність і манери Бодлера справляли враження на жінок, він не намагався завести серйозні стосунки з порядною жінкою. Жанна Дюраль, статистка одного з паризьких маленьких театрів, протягом 20 років вона була поряд з поетом, хоча не відзначалась ані красою, ані розумом, ані талантом. У ставленні Бодлера до цієї дивної жінки відчувається не лише характер поета, а й його сприйняття проблеми зради (точніше внутрішнє застереження проти будь-якої "зради" — і фізичної, і моральної). Вона відверто зневажала літературну діяльність Шарля, постійно вимагала у нього гроші, зраджувала при будь-якій нагоді, але Бодлер доглядав за нею, пізніше розбитою паралічем, забезпечував матеріально і був поруч до своєї смерті. Саме з цією жінкою пов'язана величезна кількість віршів у збірці "Квіти Зла".        

Жінка – це запрошення до раю...
                        Ш. Бодлер                                      

                                                                                                 
 Літературна діяльність Бодлера починається у 40-і роки.Він поринає у художній і літературний світ столиці. Вважаючи поезію своїм основним покликанням, Бодлер, однак, пише дуже мало, старанно працюючи над кожним рядком. Саме у цей період поет: інтенсивно студіює Літературу: захоплюється титанами доби Просвітництва і творами сучасників - Стендаля і Бальзака. Водночас Бодлер вивчає живопис.   

Саме в той час Бодлер зближується з молодими поетами і художниками романтично-бунтівного напряму - "покоління молодого, серйозного, іронічного й загрозливого", як характеризував його він сам. Ці юні бунтівники висміювали у своїх творах "господарів життя"- ситих і вдоволених буржуа, дріб'язкове та меркантильне буржуазне середовище, гостро відчували драматизм становища мистецтва й художника у буржуазному суспільстві, співчували приниженому й ображеному люду.                    

У цьому середовищі сформувалася яскраво виражена антибуржуазність - одна з ґрунтовних рис світогляду й творчості Бодлера. Отож для нього було цілком природним узяти участь у Червневій революції 1848 року. "Моє сп'яніння в 1848 р. Якої природи було це сп'яніння? Жага помсти. Природне задоволення від руйнування", - згадував поет. 

Після 1848 року Бодлер поринув у гостру душевну кризу, яка затяглася майже на десятиліття і збіглася з кризою суспільною. У цей період поет занотовує у щоденнику: "У кожній людині є два одночасні прагнення, одне спрямоване до Бога, одне до Сатани. Поклик Бога, або духовність,- це прагнення внутрішнього піднесення, поклик Сатани, або тваринність це насолода від власного падіння". 

Настрої і роздуми поета відбилися в його віршах і публіцистиці. Саме у період, коли Бодлера полонили гіркі роздуми про протилежність прекрасного і реального, поета й суспільства, з'являються його статті про життя і творчість Едгара По, які проливають світло на трагічний конфлікт письменника з американською дійсністю ("Едгар По, його життя і твори", 1856). 

 У віршах, написаних між 1852 і 1856 роками, поет доходить висновку, що зло панує у світі і що завдання мистецтва - перемагати зло. І наступний його Твір - збірка "Квіти зла", видана у 1857 році,- стає "динамітною бомбою, яка впала на буржуазне суспільство Другої імперії".  

Судова справа. Вихід у світ  в 1857 р.  збірки «Квіти Зла» (у перекладі з французької може звучати як «Квіти Хвороби») викликав неабиякий резонанс -  деякі вірші заборонені за “антиморальність”. Проти Бодлера, як за півроку до того проти Флобера, була порушена судова справа. Бодлера звинуватили у "грубому реалізмі, який ображає цнотливість". За опублікування "Квітів зла" автор був засуджений до сплати штрафу у розмірі 300: франків. Вирок передбачав також заборону і вилучення Зі збірки шести віршів, що фактично означало знищення непроданого накладу і загрожувало поетові банкрутством.     Але Бодлер продовжував працювати. Найважливішим художнім здобутком останнього періоду творчості поета стали 32 нових вірші, які увійшли до другого видання "Квітів зла" (1861) і "Вірші у прозі", видані посмертно. Більшість цих творів засвідчили розширення й поглиблення діапазону творчості Бодлера, адже творчість поета живилася не лише "усією його ненавистю" до буржуазії, але й "усією його ніжністю" до пригнічених.  

Останні роки життя Бодлера перетворилися на пекло. Редактори періодичних видань відмовляються брати його статті та художні твори, як "неприйнятні для друку". У квітні 1864 року поет іде до Бельгії, сподіваючись заробити гроші публічними лекціями. Але поліпшити свої справи йому не вдається -він ще більше заплутався у боргах. Самотній, хворий поет починає збирати матеріал для безжального викривального памфлету проти бельгійського міщанства, в якому мав намір показати завтрашній день Франції.

      Наприкінці березня 1866 року Бодлера вразив параліч. Останні місяці життя він провів у клініці доктора Дюваля в Парижі, де 31 серпня 1867 року помер.  

Бодлер був поетом, який особливо гостро відчував суперечності світу та людини. За словами О. Блока, своєю поезією він доводив, що і "у пеклі можна мріяти про вкриті снігом вершини". Усе це з надзвичайною силою, повнотою і яскравістю втілилося у головному творі Бодлера, збірці "Квіти зла".

Епатаж, дивацтво – це все була лише зовнішня частина життя Бодлера. Поезію він вважає основним своїм покликанням, але пише мало (в кількісному вираженні), не поспішає друкуватися, довго і ретельно працює над кожним віршем. Те, що для пересічного митця було лише засобом заробітку, для Бодлера стало життям. Переклади, бібліотеки, музеї, концерти, виставки… Бодлер не лише поет, перекладач. Його мистецькі статті стали надбанням естетичної думки Франції ХІХ ст.