Українська література 10 клас

Леся Українка— добре відома українська письменниця, перекладач, фольклорист, культурний діяч.

25 лютого 2016 

Лесі Українці – 145 років

   Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) 

(1871-1913)

Леся Українка народилася на Житомирщині

Серед чудової волинської природи із синіми плесами озер та предковічними сосновими борами в родині Олени Петрівни та Петра Антоновича Косачів народилася майбутня зірка українського письменства — Леся Українка. Мати, відома письменниця Олена Пчілка, виховувала дітей і вела активну культурно-громадську діяльність. Батько, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. У родині панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури.

Леся ще з дитинства була здібною, старанною дитиною. Вона знала понад десять іноземних мов, любила музику і грала на фортепіано, виявляла інтерес до малювання. У сім'ї Косачів була традиція — влаштовувати родинні літературні й народні свята. Душею цих свят завжди була Леся. Вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером.

Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога, потім рука. Діагноз — туберкульоз кісток, а потім і легень, нирок. Та ще з дитинства поетеса засвоїла правило: «Щоб не плакать, я сміялась». Отак і змагалася з важкою недугою все життя. Леся не вчилася в жодній школі, а все здобувала самотужки.

Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі. Почувши від матері про лісову мавку, дівчинка так повірила в неї, що одного разу посеред ночі втекла в ліс і, перемагаючи страх, усюди шукала цю предивну істоту.

Леся Українка часто їздила на лікування в Крим, на Кавказ. Перша подорож до Одеси відбулася, коли Лесі було сімнадцять років. З вікна поїзда вона милувалася рідними краєвидами, а поетична уява рядок до рядка творила вірш «Красо України, Подолля».

Прожила поетеса всього лише сорок два роки і тридцять три з них плідно працювала на літературній ниві. Зробивши так багато для розвитку рідної культури, Леся Українка була і залишається нашою національною гордістю.

До отриманих знань  додай :

Цікаві факти про Лесю Українку 

Пригадай

Що ти знаєш про маму Лесі Українки - Олену Пчілку?

Які твори Олени Пчілки ти прочитав?

Чим можна пояснити обраний псевдонім — Пчілка?

Чи знаєш ти, що... Літературну діяльність Леся почала рано. У віці дев'яти років написала перший вірш «Надія», присвячений тітці Єлі (О. Косач), котра була заслана до Сибіру за політичні погляди.

Коли майбутній поетесі було лише тринадцять років, вийшов перший її друкований вірш «Конвалія». Турботлива мати, відсилаючи вірші доньки до друку в Галичину, підписувала їх псевдонімом «Леся Українка» (зменшувальне ім'я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» — означає «дівчина з України»).

* * *

Дев'ятнадцятирічною Леся Українка написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів».

Мрії

У дитячі любі роки,

Коли так душа бажала

Надзвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства.

Тільки дивно, що не принци,

Таємницею укриті,

Не вродливі королівни

Розум мій очарували.

Я дивилась на малюнках

Не на гордих переможців,

Що, сперечника зваливши,

Промовляли люто: «Здайся!»

Погляд мій спускався нижче,

На того, хто розпростертий,

До землі прибитий списом,

Говорив: «Убий, не здамся!»

Уважно і вдумливо прочитай уголос вірш, передаючи почуття, які, на твою думку, найточніше відтворюють його настрій. Яким є настрій цього вірша?

Як ти вважаєш, у якому віці Леся Українка написала цей вірш? Обґрунтуй свої міркування.

Що, на твою думку, створює родинний затишок? Що ти відчуваєш у розлуці з рідним домом? Чи допомагає родинний зв'язок людині у скрутний час?

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо.

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» — мене питали,

Але я не признавалась —

Я була малою горда, —

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма1

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, —

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

Драма — тут: напружений момент. 
Чи характерно поезії Лесі Українки драматизм? Чому?
Подумай, які настрої передано у вірші?

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

«Самій недовго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю;

Та не шукайте в них пророчої науки, —

Ні, голосу я гучного не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, —

Скажу я: « Разом плачмо, брате мій!»

З його плачем я спів з’єднаю свій.

Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий,

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

Засвоюємо новий матеріал!

Що спільного в рядках двох відомих поетес?

Я в людей не проситиму сили,

Я нічого в житті не просила…

Я в людей попрошу тільки віри

В кожне слово, почуте від мене…

Л.Костенко

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі?       

Леся Українка

На роки юності Лесі Українки припадає значна частина поетичних творів. Всупереч усім негараздам молодий талант зростав, вірив у себе. З кожним роком у цій фізично слабкій дівчині розвивалися духовні сили. Леся йшла по життю з думками про народ, про Україну. Ці думки і почуття породили пристрасне, правдиве поетичне слово.

І. Франко, характеризуючи поезії Лесі Українки, писав, що поетеса росла дуже швидко. Якщо до цього часу «вона любувалася природою, витала в сфері якихсь абстрактних людських відносин і абстрактного патріотизму, відтепер вона почне пильніше придивлятися дійсному життю і тим реальним відносинам людської суспільності, на яких виростає і щоденне горе, і великі ідеальні змагання до свободи і рівності».

У 1893 році у Львові вийшла перша книга Лесі Українки «На і крилах пісень», що отримала схвальні відгуки від Осипа Макова І та Івана Франка. У 1899 — друга книга «Думи і мрії».

У кращих віршах збірки «На крилах пісень» вповні виявилася притаманна поетесі виняткова суспільна чутливість, уміння схопити й образно виразити суспільні ідеї й тенденції доби.

Ознайомтесь!

На естетику неоромантизму справили вплив філософські концепції А. Шопенгауера та Ф. Ніцше, наукові відкриття 3. Фройда, взаємодія з реалістичними тенденціями.

Неоромантизм увійшов в україномовну літературу в кінці

століття і привніс корінні зміни в розвиток художньої свідомості, продовжуючи певні усталені традиції. «Покоління Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Богдана Лепкого, Олександра Олеся, Миколи Вороного та інших... різко повернуло корабля української літератури в загальноєвропейське річище, при цьому не тратячи питомих національних ознак. Воно заперечило «народницький напрям» і «тенденційну поезію» (терміни Лесі Українки) й почало фактично витворювати явище, що ми тепер звемо неоромантизм» (В. Шевчук).

У теоретичних працях Лесі Українки тлумачення неоромантизму має три аспекти:

по-перше, стилю як певного лексико-синтаксичного оформлення художнього тексту;

по-друге, як певної техніки «ліплення» характерів, що включає різкий поділ персонажів на головних і другорядних;

по-третє, як певний мистецький «синтез», як створення демократичного образу ідеалу людини майбутнього.

У своїй літературній практиці поетеса прагнула до гармонійного поєднання цих трьох аспектів. Неоромантичні мотиви вона втілює, як правило, в ускладнених умовних художніх формах, із залученням багатозначних символів: алегорій, з варіативним повторенням певного ряду образів, що набувають відтак нової глибини значення. Леся Українка зробила найбільший внесок у розвиток неоромантизму у вітчизняній літературі.

Персонажі у творах неоромантиків                 

Як і представники романтизму XIX століття, неоромантики, заперечували прозу «обивательського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, який протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

І. Франко, характеризуючи поезії Лесі Українки, писав, що поетеса росла дуже швидко. Якщо до цього часу «вона любувалася природою, витала в сфері якихсь абстрактних людських відносин і абстрактного патріотизму, відтепер вона почне пильніше придивлятися дійсному життю і тим реальним відносинам людської суспільності, на яких виростає і щоденне горе, і великі ідеальні змагання до свободи і рівності».

Запишіть у зошит та вивчіть!

Неоромантизм – стильова течія модернізму, генетично пов’язана з романтизмом.

Ознаки:

•         прагнення поєднати ідеал із дійсністю;

•         увага до чуттєвої сфери людини;

•         емоційно-інтуїтивне пізнання світу;

•         усвідомлення індивідуальності й суспільної свободи;

•         піднесення постаті визначного героя;

•         самотність – філософська категорія, вимір самоцінності.

Збірка «На крилах пісень»

 До збірки ввійшло  69 поезій і три поеми. Більшість віршів об’єднані у цикли. Є шість циклів, розділених на дві умовні частини: перша – окремі поезії, об’єднані у вірші, друга – великі цикли і ліричні поеми. До збірки ввійшли поетичні твори, написані у 1880-х роках, та ранні поеми «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891 – 92), «Русалка» (1885).з ліричних циклів.

Принцип створення циклів: вони компонуються за мотивами, а не за хронологією чи жанрами. Для циклів Лесі Українки характерне поєднання ліричного, епічного та розповідного елементів. Цикл сприймається як єдиний завершений твір.

Особливість розташування віршів у циклі: вірші розташовані так, щоб розкрити ідейну позицію автора — напруження головної думки циклу поступово зростає.

Ліричний герой циклу — національно свідома громадянка, яка не мириться зі світом насильства, тиранії, мужня патріотка, яка закликає співгромадян до боротьби за свободу.

Відгуки.

У журналі «Зоря» у статті «Наше літературне життя в 1893 році» Іван Франко висловлює думку, що ця збірка «становить, без сумніву, найважливіший здобуток поетичний нашої літератури оригінальної за 1892 рік». У творах молодого автора, Лесі Українки, переважають громадянські мотиви, мужні інтонації, життєво стверджуючий настрій.

Виразно прочитай поезії зі збірки «На крилах пісень»!

Підготовка до виразного читання вірша

«Contra spem spero»

Поезія «Contra spem spero», назва якої в перекладі з латині означає «без надії сподіваюсь», написана 19-річною Лесею Українкою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не піддалася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним «осіннім хмарам» вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям, про що написала у листі до брата (відомого у літературі як Михайло Обачний): «Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати «сізіфовий камінь» догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно- надійного вірша:

Я на гору круту крем’яную
 Буду камінь важкий підіймать

І,   несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

                           Приклад аналізу  вірша «Contra spem spero»

Contra spem spero!

Леся Українка

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

[2 травня 1890 p.]

•         Визначте провідну думку поезії. (Вболівання за долю рідного народу, місце особистості в суспільному житті, заперечення пасивного співчуття стражданням народу.)
•         Як поетеса розуміє своє місце у суспільстві? (Активна життєва позиція: «Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі...» «В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей».)
•         Які рядки з цього вірша, на вашу думку, під час декламації слід прочитати найбільш емоційно? (Гетьте, думи, ви, хмари осінні! І То ж тепера весна золота! / Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа? /.../ Так! я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Буду жити! Геть думи сумні!)
•         Як використовується контраст у поезії. Наведіть приклад. («...я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись»; «несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать»; «Буду сіять квітки на морозі...»)
•         Які романтичні образи створено авторкою? (Лірична героїня — самотня, трагічна, вольова, незламна. Вона протистоїть імперії, але ця непересічна особистість, яка веде відчайдушну внутрішню боротьбу зі своєю недугою і зовнішню — із само¬державством своїм словом,— незламний борець.)
•         Доведіть символічність твору. (Символічними є образи, поєднані у пари за принципом контрасту: осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. У поезії імперію, яка запроваджувала політику утисків, заборон і рабської покори, символічно названо «довгою темною нічкою невидною». На «вбогім сумнім перелозі» «барвисті квітки» символізують волелюбні визвольні ідеї. Символічним образам, які уособлюють самодержавство («льодова кора», «крута, крем’яна гора», «темна ніч»), протиставлені ті, що символізують визволення («барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна» (прийом контрасту).)

1. •         Дайте характеристику ліричної героїні вірша. (Сильна, незламна, вольова особистість, яка сповнена мрій і сподівань на краще, готова битися до перемоги.)

•         Знайдіть рядки, які можна вживати як афоризми. (Як афоризми звучать усі протиставлення: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!»)
•         Які ще художні засоби використано в поезії і з якою метою? (Епітети: «хмари осінні», «весна золота». Вони підкреслюють оптимізм героїні. Анафора «Буду сіять» надає героїні відчуття впевненості у своїх діях. Градація — наростання настрою непохитності прийнятого рішення: «хочу крізь сльози сміятись», «Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать», «Буду пісню веселу співать», «я буду крізь сльози сміятись», «Буду жити! Геть думи сумні!»)
•         Знайдіть алюзію в поезії. («Я на гору круту крем’яную / Буду
камінь важкий підіймать» — ці рядки нагадують міф про Сізіфа, який такий же важкий камінь намагався закотити на гору.)
•         Визначте віршовий розмір, спосіб римування та риму. (Анапест, перехресне римування, чоловіча рима.)
•         Чи збігається життєва позиція ліричної героїні вірша зі ставленням самої авторки до життя? (Поезія «Contra spem spero» є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Повставши проти духовної деградації, яку нав’язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою «весну золоту».)

Висновок.

Ліра видатної української поетеси співала недовго, але її звук зачіпав серце кожного слухача. Це стосувалося і Лесиних і наших сучасників. Вона була «співачкою досвітніх огнів», але струни поетичної ліри Лесі Українки не раз озивалися і ніжними, сокровенними тонами.  Лірика її різнобарвна, як кольори веселки. Кількість читачів, яким до серця її вірші, чимала, адже кожен знаходить у її поезії щось близьке для себе.

Знайомтесь з поезією Лесі Українки! Бо це того варте.