Марина Цвєтаєва "Книга в червоній палітурці"

Чарівний світ літератури й мистецтва у поезії М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці».          Знайомі образи з прочитаних книг.

Книги-морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хто труду мав досить,

Дивні перли виносить.

                     Іван Франко

1. Прочитайте!

Особистість

Цвєтаєва — це справжня окраса російської поезії «срібної доби», її творчість, як і творчість А. Ахматової, є найвищим злетом російської «жіночої» поезії. Багато в чому схожими є й їхні життєві долі, сповнені важких випробовувань і трагічних втрат. Н. Мандельштам у своїх спогадах «Друга книга» писала: «Я не знаю долі страхітливішої, ніж у Марини Цвєтаєвої». І це справді так.                      

Цвєтаєва народилася в сім'ї професора Івана Цвєтаєва, засновника Московського музею образотворчих мистецтв, сина бідного сільського священика з с. Талиці Володимирської губернії, котрий, як він сам згадував, до 12 років навіть не мав чобіт. Мати — з польсько-німецької сім'ї, музикант, учениця Рубінштейна. 

Коли Марині виповнилося десять років, затишне сімейне життя перервалося хворобою матері — сухотами. 

Необхідно було лікуватися, і родина виїхала за кордон — в Італію, Швейцарію, Німеччину. У католицьких пансіонах Лозанни і Фрайбурга Марина отримала початкову освіту. Наступний рік родина прожила у Криму, де майбутня поетеса відвідувала Ялтинську гімназію і пережила бурхливе захоплення революційною романтикою. У 1906 р. Цвєтаєви повернулися у Тарус, де невдовзі померла мати Цвєтаєвої. Того ж року вона вступила в інтернат при московській приватній гімназії. У 1908 р. Ц. самостійно здійснила поїздку у Париж, де в Сорбонні слухала скорочений курс історії старофранцузької літератури. У 6 років Марина почала писати вірші, не лише російською, а й французькою та німецькою.

1910 року світ побачила перша книга «Вечірній альбом»

1912 — вийшла її друга збірка — «Чарівний ліхтар».

1911 — зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм Ефроном; у січні 1912 вийшла заміж. Того ж року у них народилася донька Аріадна (Аля).

1913 — вийшла третя її збірка — «З двох книг».

Зовут ее Ася… Ася Цветаева

Взгляните внимательно и если возможно – нежнее,

И если возможно – подольше с нее не сводите очей.

Она перед вами – дитя с ожерельем на шее

И локонами до плечей.

В ней – все, что вы любите, все, что, летя вокруг света,

Вы уже не догоните – как поезда ни быстры.

Во мне говорит не влюбленность поэта

И не гордость сестры.

Зовут ее Ася: но лучшее имя ей – пламя,

Которого не было, нет и не будет вовеки ни в ком.

И помните лишь, что она не навек перед вами,

Что все мы умрем…

Цей вірш  Марина Цвєтаєва написала в 1913 році своїй молодшій сестричці  Анастасії.

Історія написання вірша

 У 18 років Цвєтаєва видала свою першу збірку (1910), до якої включено вірші, написані в 1907–1910 рр.  До неї увійшла поезія  “Книги в червоній палітурці”. Твір "Книги и червоній палітурці" увійшов до розділу "Дитинство" Молода авторка відчувала, що її дитинство відходить у минуле, попереду на неї чекало велике доросле життя. Але у подальшу путь вона взяла із собою незабутні враження і спогади про твори мистецтва (музики й літератури), яка полюбила з дитинства. В уяві героїні вірша тісно переплелися реальні події дитинства, образ мами і літературні події та персонажі, які для Марини Цвєтаєвої зажди були живими

Из рая детского житья

Вы мне привет прощальный шлете,

Неизменившие друзья

В потертом, красном переплете.

Чуть легкий выучен урок,

Бегу тотчас же к вам бывало.

"Уж поздно!" - "Мама, десять строк!"...

Но к счастью мама забывала.

Дрожат на люстрах огоньки...

Как хорошо за книгой дома!

Под Грига, Шумана и Кюи

Я узнавала судьбы Тома.

Темнеет... В воздухе свежо...

Том в счастье с Бэкки полон веры.

Вот с факелом Индеец Джо

Блуждает в сумраке пещеры... Кладбище... Вещий крик совы...

(Мне страшно!)

Вот летит чрез кочки

Приемыш чопорной вдовы,

Как Диоген живущий в бочке.

Светлее солнца тронный зал,

Над стройным мальчиком - корона...

Вдруг - нищий! Боже! Он сказал:

"Позвольте, я наследник трона!"

Ушел во тьму, кто в ней возник.

Британии печальны судьбы...

- О, почему средь красных книг

Опять за лампой не уснуть бы?

О золотые времена,

Где взор смелей и сердце чище!

О золотые имена:

Гекк Финн, Том Сойер,

Принц и Нищий! 

2. Прочитайте в підручнику ст. 232-237

3. Робота з текстом вірша М.Цвєтаєвої

Коментар

Діоген — давньогрецький філософ, який за легендою жив у діжці.

Принц і злидар — герої повісті Марка Твена «Принц і злидар» — схожі один на одного англійський принц Едуард Тюдор і маленький жебрак Том Кенті, які ля велінням долі помінялися своїми ролями; потрапивши в незвичне середовище, кожен із них відкрив для себе важливі істини.

Дайте відповіді на питання

·       З якими почуттями героїня вірша згадує про своє дитинство?

·       У яких кольорах авторка змальовує минулі роки? Що, на вашу думку, можуть означати ці кольори?

·       Якими вам видалися стосунки матері й доньки, домашня атмосфера у вірші?

·       Назвіть літературні твори, їх авторів і персонажів, що згадуються у вірші М. Цвєтаєвої.

·       Назвіть імена та прізвища композиторів, що згадуються у творі. Чому саме вони, на вашу думку, були близькими серцю героїні вірша?

·       Які епізоди з книжки «Пригоди Тома Сойєра» ви впізнали у вірші М. Цвєтаєвої?

·       Визначте в тексті слова, речення, засоби пунктуації, які вказують на сильні емоції, переживання героїні.

Краса  слова

·       У віршах, як і в прозових творах, є свої герої й героїні. Як правило» вони не мають імен. Автор віршів веде душевну розмову з читачем, використовуючи слово «Я»-, але це не означає, що він (або вона) пише тільки про себе. У поетичному творі розкриваються почуття, настрої, думки, які близькі й іншим людям. Хоча автор і використовує «Я», але має на увазі не тільки себе особисто, а й те, що може бути важливим як для його часу, так і для багатьох поколінь, у тому числі для нас із вами.

·                У вірші М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці» героїня трохи схожа на саму письменницю. Бона щира, відверта, любить музику й художню літературу, а ще — сумує за своєю матір ю, рідним домом, де їй було тепло й затишно. Однак героїня твору є втіленням не тільки особи самої авторки, а й рис багатьох людей, які люблять читати, слухати музику «фантазувати» мріяти (тобто і нас із вами).

Висновки

Доля не завжди була прихильною до Марини Цвєтаєвої. Їй із сестрою довелося пережити жахливі роки революцій і війн, які розлучили їх із батьківщиною і зруйнували дім дитинства, в якому їм було так тепло й затишно в колі улюблених книг, які під звуки музики вони читали біля тата й мами… Однак навіть у найважчі роки втрат і печалі Марина Цвєтаєва знаходила спасіння й душевну розраду у творчості. Силою творчої уяви вона линула у світ свого дитинства, світ мистецтва, любові й людяності, де почувалася вільною і щасливою.