Рік написання: 1847
Літературний рід: лірика.
Тема «Мені тринадцятий минало»: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу.
В 1847 році Тарас Григорович Шевченко познайомив світ зі своїм віршем «Мені тринадцятий минало», де він розповідає про певний період свого життя з його перевагами та страшними недоліками. Проведімо аналіз розповіді, виявимо ідею, тему та розберемо, що хотів нам сказати автор.
Головна думка
Вірш написаний про життя самого Тараса, тому всі його переживання стосовно кріпацьких часів максимально влучні.
Отож, основною думкою являється зосередження уваги на долі молодих людей його віку, які в ті часи не мали ні волі, ні щасливого життя, бо постійно гнітились панським законом. Вони вимушені були займатись тим, чим не хотіли, оскільки були невільниками.
Ідея в співчутливому ставленні до
молодого пастушка; засудженні часів панського гніту, коли люди не маючи ніяких
прав, страждали через відсутність волі та вимушені були працювати заради чужих
потреб.
Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня,
здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на
хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі
сльози!»; «…лани, гаї, сади!».
Риторичні запитання: «…чи так мені чого було?»;
«…чого так весело було?».
Порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов
прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі
стало моє».
Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не
довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло»,
«село почорніло.
Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози»,
“господнє небо”, “малого віку”.
Головний герой – 13 річний Тарасик, він пастух, сирота та кріпак. Природа милує його своїм хорошим настроєм, зігріває сонцем. Скрізь – зелена трава, ясне небо, та на душі у хлопчика спокій і радість. За свою долю Тарас дякує богу, молиться йому за життя. Відбувається переломний момент. Герой прозріває та усвідомлює, що він невільник, кріпак, «і хлинули тяжкі сльози».
Однак відчуття самотності та горя тривало недовго. В розповіді з’являється дівчина, це добра подруга Тараса, Оксана. Вона заспокоює хлопця, та відганяє від нього страшні думки. Оточуюча природа знову набуває красок «неначе сонце засіяло».
Автобіографічна розповідь Тараса Шевченка складається з чотирьох картин зміни настрою:
І частина: пастушок слідкує за вівцями,
милується хорошою погодою, чистим небом та яскравим сонцем;
ІІ частина: усвідомлення своєї долі. Він дитя-сирота, панський раб. І всі ті ягнята, що його оточують – не його. Немає в нього ні рідної домівки, ні рідної людини;
ІІІ частина: поява дівчини Оксани. Подруга втішила хлопчика, заспокоїла та поцілувала, Тарас відчув тепло на душі, а оточуюча природа знову здалась рідною та милою;
ІV частина: фінальна частина - це спогади дорослого поета про описане минуле, та його ставлення до тих часів, як до раю. Він порівнює теперішню ситуацію з колишньою і усвідомлює, що несправедливості стало ще більше.
Вірш насичений емоціями та
переживаннями, які були частиною поета, тому у деталях передає почуття
ліричного героя.
Який висновок ми можемо зробити? Кожен з теплом згадує своє минуле, де він насолоджувався дитинством. Загалом спогади пов’язані з сім’єю, друзями та безтурботними іграми. Але це все стосується вільних людей. Ті діти, що народились кріпаками змалку вимушені були працювати на рівні з дорослими та приносити користь панам. Такі як Тарас рано ставали сиротами, бо їхні батьки помирали зі знесилення та тяжких хвороб. Тому, як було сказано раніше, вірш засуджує кріпацтво, як несправедливе та гірке явище суспільного ладу. Але пам’ятаємо про те, що кожна людина має право на щасливе життя, піклування та материнську любов.
Джерело:
https://dovidka.biz.ua/meni-trinadtsyatiy-minalo-analiz-virsha
https://moyaosvita.com.ua/ukrainska-literatura/analiz-virsha-shevchenka-meni-trinadcyatij-minalo/
Немає коментарів:
Дописати коментар