Видатний український письменник і політичний діяч народився 16 липня 1880 року в місті Єлисаветграді (нині -  Кропивницький). Батько його, Кирило Васильович, замолоду селянин-наймит, переїхав із села до Єлисаветграда й одружився зі вдовою Євдокією Онуфріївною Павленко, уродженою Линник. Хлопця віддали до школи. У народній школі Володимир звернув на себе увагу своїми здібностями, і через те вчителька переконала батьків, щоб вони продовжили освіту дитини. Любив гратися у ризиковані ігри. Одного разу на спір перепливав широченний ставок і ледве не втопився. Іншого разу впав із коня. З малечку відрізнявся від своїх ровесників надзвичайною пам’яттю і любов’ю до книги – опанував читання в ранньому віці.  Незважаючи на тяжке матеріальне становище родини, по закінченню школи Володимира віддали до Єлисаветградської гімназії, де він навчався з 16 серпня 1890 року по червень 1899 року.                                                                                 У старших класах гімназії Володимир Винниченко взяв участь у революційній організації, написав революційну поему, за яку одержав тиждень «карцеру», а згодом його відрахували з гімназії. Незважаючи на виразну нехіть учителів видати учневі «атестат зрілості», під натиском директора гімназії Володимир одержує диплом.                                                                                                         У 1901 році Винниченко вступив на юридичний факультет Київського університету св. Володимира, але в життя увірвались буремні революційні події, які захопили хлопця з головою. За свою активну громадянську позицію його було вигнано з університету і за участь в революційній організації він зазнав переслідувань. Саме тому він довгий час провів у еміграції.                                                     Перебуваючи  у «вигнанні» він починає писати п’єси, які стають широко відомі за кордоном.  Перше оповідання, яке вийшло друком – «Краса і сила», видане  журналом «Київська старина» в 1902 році. В буремний 1917 рік він повертається в Україну, а через рік очолює Директорію УНР і стає генеральним секретарем. З політичним провалом Центральної Ради у 1920 році, Винниченко з дружиною залишають Україну. В 1934 році подружжя викуповує  закинуту ферму на півдні Франції, вони починають займатись натуральним господарством та сироїдінням. Але як виявилось, господарник з Винниченка не дуже гарний, тому частину земель прийшлось продати. Протягом 25 років вони жили у французькому місті Мужен. Під час гітлерівської окупації Франції В. Винниченко був заарештований і перебував у концтаборі за відмову співробітничати з гітлерівцями.                                                             Весь цей час він не переставав творити і написав більше 100 оповідань, п’єс, памфлетів, 14 романів, 40 записних книжок. Багато чого залишилось недопрацьованим. Помер 6 березня 1951 року, похований у французькому Мужені.

 АУДІОКНИГА

Розгляньте буклет, скористайтесь Q-кодами