Життя і творчість Джанні Родарі

Прослухай і розглянь!

1. Прочитайте!

Кожен день приносить нам нові знання, досвід, враження, очікування. Щоб збагатити себе досвідом попередніх поколінь, красою творіння рук людських, життєвою мудрістю перенесемося до чудової країни – Італії. Це батьківщина відомого італійського письменника Джанні Родарі.

       У північно-італійському містечку Омен 23 жовтня 1920 в сім'ї власника маленької пекарні народився хлопчик Джанні, якому судилося стати одним з найкращих казкарів Італії. Його батько, Джузеппе Родарі, був главою численної родини і зовсім не багатою людиною - та й вся Італія на початку XX століття була дуже далека від процвітання. Людям доводилося відправлятися на заробітки в сусідні держави - Францію, Швейцарію, Німеччину. Але пекар Родарі зумів знайти своє місце в житті, і сяк-так родина зводила кінці з кінцями.

          Дитинство майбутнього казкаря протікало в люблячій сім'ї, але народився він слабким і часто хворів. Батьки багато часу приділяли спілкуванню з дітьми, вчили їх малювати і грати на скрипці. Тяга до малювання у Джанні була настільки велика, що у свій час він навіть мріяв стати художником. Ще йому хотілося стати майстром іграшок, щоб діти грали незвичайними і ніколи не набридають механічними іграшками, які ніколи б їм не набридали. Все життя він вважав, що іграшки для дітей настільки ж важливі, як і книги. В іншому випадку діти просто не зможуть правильно ставитися до навколишнього світу, не стануть добрими.

 Джанні виповнилося лише дев'ять років, коли на сім'ю обрушилася страшна трагедія. Сталася вона через любов Джузеппе Родарі до тварин - в сильний дощ він підібрав на вулиці кошеня, жалюгідного і мокрого, а по дорозі додому сам промок до кісток і сильно застудився. Усього тиждень знадобився пневмонії, щоб звести в могилу життєрадісного і улюбленого всіма батька сімейства. Для вдови і дітей настали важкі часи. Щоб хоч якось прогодувати сім'ю, мати влаштувалася в багатий будинок на роботу служниці. Лише це дозволило Джанні і його двом братам Маріо і Чезаре вижити.

          Звичайна школа сім'ї Родарі була не по кишені, а тому Джанні почав займатися в духовній семінарії, де безкоштовно і вчили, і годували, і навіть одягали семінаристів з бідних сімей. Хлопчик дуже нудьгував в семінарії. Пізніше Родарі говорив, що більш нудних днів, ніж навчання в семінарії, він за своє життя пригадати не може, і стверджував, що для такого навчання потрібно мати терпіння і уявою корови. Все, що зацікавило Джанні в цьому навчальному закладі - бібліотека. Тут він зміг прочитати безліч дивовижних книг, які будили фантазію хлопчика і дарували йому світлі мрії. Незважаючи на любов до малювання, оцінки з цього предмету в семінарії у Джанні були незмінно поганими. Справжнім художником він, звичайно ж, не став, але завзятість дозволило йому розвинути в собі дивовижну пильність і буквально на льоту схоплювати саму суть речей. Правда, втілював він ці картини в словах.

 У 1937 році Джанні Родарі закінчив семінарію і відразу ж влаштувався на роботу, щоб приносити в сім'ю гроші. Він став викладати в початковій школі, а одночасно відвідував лекції з філології в Міланському університеті і з величезним інтересом самостійно вивчав філософію і суспільствознавство, освоюючи праці Ніцше, Шопенгауера, Леніна і Троцького. На своїх уроках в школі Родарі намагався спростити навчання для дітей і для цього придумував повчальні й забавні історії. Під його керівництвом учні зводили будиночки з кубиків з буквами і спільно зі своїм учителем придумували казки. Можливо, що Родарі, дуже любив дітей, став би вчителем зі світовим ім'ям, але Друга світова війна зламала безліч доль. Вплинула вона і на Джанні Родарі.

          Правда, в армію його не взяли - не пройшов медичну комісію, але багатьох друзів і знайомих Родарі заарештували, двоє з них загинули, а брат Чезаре потрапив до концтабору. У результаті Родарі зрозумів, що з тим, що відбувається в світі необхідно боротися, і вступив в Рух Опору.

 У 1948 році Джанні почав працювати в газеті «Єдність» («Уніта») журналістом. Йому довелося чимало їздити по країні, добуваючи новини для своєї газети. Через деякий час головний редактор газети запропонував молодому журналісту окрему тему недільних номерів, присвячену дітям, і Родарі приймається вести «Дитячий куточок». На цих сторінках він розміщує свої власні цікаві і веселі вірші і казки, повні фантазії і доброти. Пізніше багато видань передруковували ці історії, повні посмішок і вигадки.

          А згодом Родарі стає редактором дитячого журналу «Піоньере».Саме на сторінках «Піоньере» в 1951 році з'явилася знаменита казка «Пригоди Цибуліно». Казка була не стільки чарівною, скільки побутовою - в ній чоловічки-овочі і чоловічки-фрукти, хоча й жили в фантастичному державі, але їх життя було дуже схожим на реальне життя бідних італійців.

 У 1952 році Родарі був вперше запрошений в Радянський Союз. Тут він спілкувався з дитячими письменниками та поетами, а вже в наступному році в радянській пресі з'явилися перекладні версії віршів італійського казкаря і його знаменитого «Чиполліно». Переклади виконав Самуїл Маршак. Одночасно з виходом в Радянському Союзі «Пригод Чиполліно» Джанні Родарі одружився з Марією Терезою Феретті. Дочка Паола у подружжя народилася Родарі чотири роки потому, в 1957 році. У цьому ж році в житті Родарі відбулася ще одна важлива подія - він здає іспит і отримує звання журналіста-професіонала.

 Коли Паоліна батько вперше взяв із собою в Радянський Союз, вона попросила показати їй магазини іграшок. Яке ж було здивування Родарі, коли він побачив у вітринах «Дитячого світу» персонажів своїх власних казок - Цибуліно, принца Лимона, синьйора Помідора та інших. Для письменника подібне видовище було ціннішим за будь тріумфу - герої його казки стали справжніми іграшками!

          Джанні Родарі написав ще безліч казок, в числі яких «Джельсоміно в країні брехунів», «Пригоди Блакитної Стріли», «Торт у небі», «Казки по телефону», але сам себе вважав не письменником, а журналістом. Та й у рідній Італії дуже довго його популярність залишалася надзвичайно низькою, і можна сказати, що світ дізнався про прекрасне казкаря через іншу країну - Радянський Союз. Лише в 1967 році Джанні Родарі оголосили найкращим письменником на батьківщині, але сталося це вже після того, як його книга «Торт у небі» була удостоєна загальноєвропейської премії та золотої медалі. Твори Родарі почали включати до шкільної програми, а також знімати по них мультиплікаційні і художні фільми.

          Для дорослих він написав одну-єдину книгу - «Граматику фантазії», що має підзаголовок «Введення в мистецтво придумування історій». Як жартував сам автор, цю книгу прочитали «помилково» безліч хлопців, і вона перестала належати дорослим. Хоча Родарі склав її лише для того, щоб навчити батьків придумувати чарівні історії для своїх дітей.

 Тріумф Джанні Родарі відбувся в 1970 році, коли за всі свої твори йому присудили Міжнародну Золоту Медаль імені Ганса Християна Андерсена - найвищу нагороду в галузі літератури для дітей.

 Великий італійський казкар Джанні Родарі помер від важкої хвороби 14 квітня 1980, у Римі. Для багатьох ця смерть стала несподіванкою - адже йому не виповнилося й шістдесяти років. З усього світу його дружині і дочці прийшли тисячі телеграм зі співчуттями.

Якщо вірити словам давньогрецького мудреця про те, що люди живуть в написаних ними книгах, то Джанні Родарі житиме вічно - у своїх прекрасних героїв і в серцях дітей, які їх полюбили.

Українською мовою твори Джанні Родарі перекладали А. Іллічевський, І. Корунець, І. Дзюба, А.Собуцький, М.Лукаш, І.Труш.

 3. Прочитайте вірш!

Листівки з видами міст…

Джанні Родарі

Поштові листівки з видами міст

Купує в Італії кожен турист.

 

Ось Рим — Колизей, Капітолій і Форум…

Мілан зі славетним готичним собором.

Ось Піза з своєю похилою вежею.

 

Венеція-краля з каналів мережею.

Ось Генуя — гавань, палаци блискучі,

Неаполь — затока, Везувій димучий…

 

Чудово! Прекрасно! Розкішнії види!

А глянь за картинки — чи так воно вийде?

Чи справді в Венеції тільки й роботи —

Гондоли ганять і співать без турботи?

Чи справді безжурні неаполітанці

Тільки те й знають, що гульки і танці?

 

Не вірю я чужим речам,

А вірю я своїм очам.

Дозвольте, синьйори, самому розглянуться

На всі ті міста — у натурі, без глянцю.

 

Хай сам подивлюся,

Хай сам я побачу,

Кому як живеться,

Хто скаче, хто плаче.

Хай сам я узнаю,

Хто як міркує,

Хто діло робить,

Хто байдикує,

Хто на роботу йже не сні давши,

Хто спать лягає не обідавши,

Та ще й на камені на голому,

Бо ніде прихилити голову…

 

Погляньте і ви на картинки, синьйори:

Картинки веселі, життя — суворе.

 

(Переклад Г. Кочура та М. Лукаша)

 Дж.Родарі у своєму вірші «Листівки з видами міст…» розповідає про листівки, які купують собі часто мандрівники. Але, щоб краще зрозуміти зміст поезії, відкриємо словникову скарбничку.

 Капітолій – один із семи пагорбів, на яких виник Давній Рим

 Колізей – амфітеатр,де відбувалися бої гладіаторів

 Форум – площа для масових зборів

 Мілан – місто Італії, де розміщений один із найкращих соборів

 світу, побудований у готичному стилі

 Пізанська вежа – знаменита похила вежа заввишки 55 – 56 м

 Венеція – найромантичніше місто Італії

 Гавань – захищене від вітру місце, куди заходять кораблі

 Неаполітанська затока – розташована на західному березі Італії, її

 ширина – 30 м

 Везувій – один із небезпечних вулканів світу

 Гондоли – човни

 Гулі – ігри

 Синьйори – звертання до чоловіків

 Глянець – блискуча поверхня