Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар».

  

Пограйте в гру і отримайте оцінку! 

Перед грою ознайомтесь з матеріалом і станьте переможцем!😉

👇

Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини і народу на межі XIX–XX ст. у творі Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар».

1. Прочитайте та перегляньте!

Шолом-Алейхем і Україна

Великий єврейський письменник Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабинович) народився 2 березня 1859 року в Україні, у м. Переяслав у родині крамаря.

Шолом-Алейхем — літературний псевдонім письменника, так при зустрічі вітаються євреї. У перекладі ці слова означають: «Мир вам».
Батько письменника був людиною м’якого характеру, любив сім’ю і особливо — маленького Шолома. Пізніше Шолом-Алейхем присвятить батькові чимало сторінок, написаних з великою любов’ю. Через деякий час після народження Шолома сім’я Рабиновичів переїхала з Переяслава у містечко Воронків, що знаходилось неподалік, де пройшло дитинство письменника. У своїх творах він зробив безсмертним рідне містечко під узагальненою назвою Касрилівка (від поширеного в єврейському бідняцькому середовищі імені Касрил).

 

Він – автор веселих та водночас сумних книг про Тев'є-молочника, Менахем -Мендла, хлопчика Мотла, жителів Єгупця та Касрилівки — безперечно, є найвідомішим з усіх єврейських письменників, які писали мовою їдиш.

Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї здавна жили й працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він любовно змалював дружбу українського та єврейського хлопчиків — Хведька та Файтла. В ліричній повісті «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають, літають над нашими головами. Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки, все наше, наше, наше!»

  Брат письменника у своїх спогадах пише, як високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, як зберігав у своїй бібліотеці «Кобзаря», любив, знав напам'ять українські пісні, Шевченкові «Думи мої, думи», «Як умру, то поховайте», «Реве та стогне Дніпр Широкий»... Письменник спілкувався з видатними діячами української культури — його сучасниками, зокрема, з Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком. 

Україна шанує пам'ять свого великого земляка, його іменем названа одна з вулиць Києва. В Переяслав-Хмельницькому вже чимало років працює музей Шолом -Алейхема, який відвідали десятки тисяч екскурсантів. До 150-річчя письменника, 2-го березня 2009-го року в Києві на вулиці Б. Васильківскій (Червоноармійській), 5 був відкритий Музей Шолом -Алейхема. 

Живуть герої творів на сценах українських театрів Онука Шолома Алейхема - американська письменниця та педагог Бел Кауфман, високо оцінила гру Богдана Ступки у спектаклі "Тев'є Тевель", назвавши його найкращим Тев'є на світі. 

Книга «Тев’є-молочар»

В багатьох творах Шолом-Алейхема його героями є євреї та українці. Діють вони і одному з його найвідоміших творів «Тев'є-молочник». 

Він був одним із найулюбленіших героїв і самого автора. В образі Тев'є уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи на всі злигодні, що випали на його долю, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвої сили. Тев'є з радістю працює на землі, міцно стоїть на ній, він фізично й морально здоровий, життєлюбний. Скільки лиха падає на його голову, особливо останнє — вигнання з села за царським указом, що забороняв євреям працювати на землі,— але він гордо тримає голову, залишається неподоланий... Весь твір складається з серії оповідань, поєднаних головним персонажем. Вони складаються з колоритних монологів Тев'є, в уявній розмові з Шолом -Алейхемом, у різний час. Ш -А працював над твором впродовж двадцяти років — і кожний монолог відбиває соціальні прикмети свого часу. Письменник особливо підкреслює почуття людської гідності у Тев'є, зумовлене його чесною працею, а також втіленням народної мудрості. В його монологах каскади цитат з єврейських священних писань, але він перефразовує їх своєю життєвою, а не книжною мудрістю, по-своєму їх коментує. Наводить він і чимало єврейських та українських прислів'їв та приказок. Він дає поради донькам, але й доньки вчать його. Він розмірковує над їхніми долями і приходить до думки: «А що таке єврей і не єврей?» та «Чому вони мусять бути такі роз'єднані?..» В фіналі він проголошує: «Поки душа в тілі — вперед Тев'є!»

2. Прочитайте книгу: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1279 

або

3. Ознайомтесь!
Чому відбуваються погроми євреїв? 

Історично склалося так, що доля єврейського народу багато століть була пов’язана з Україною.

Наприкінці  XVIII століття у Російську імперію включається багато земель, на який формується “Смуга єврейської осілості”. В першу чергу на українських, білоруських та литовських. “Смуга осілості” включала в себе саме ці землі. Здебільшого українські. Це був абсолютно програшний шлях. Причин для створення смуги в російського уряду було кілька.  Перша –  економічна. Вважалося, що “злі й погані юдеї” заважають християнським купцям торгувати, мовляв, через це погіршилась економіка імперії. А зовсім не через те, що люди, які нещодавно були підданими Польської держави, раптом опинилися на окупованих землях.

Друга полягала в тому, що частина єврейського населення підтримувала польські повстання. Треба було обмежити території, на яких євреї могли жити. Єврейському населенню заборонили жити на території великих міст і маленьких сіл. Залишались малі містечка. І це обмежувало сферу праці. За часів польського панування єврею віддавали ті роботи, що “негожі християнину”. Наприклад, давати позики.

У Києві була давня і велика єврейська громада. Євреям Києва кілька років поспіль казали, що вони мали продати все своє майно і виїхати. Однак, єврейська громада Києва була потужною. І впродовж усього XIX століття відбувалась ця велика боротьба за існування. Був “платіж коробочного збору” на право мати кошерного м’ясника. Велика частина збору йшла на утримання поліції, яка здійснювала грубі обшуки, щоб знайти нелегальних євреїв. Тобто вони займалася утисками євреїв, які їм платили.

І ось приїздить  Шолом-Алейхем, не маючи прописки. А перед тим відбувається погром 1881 року. І стара київська єврейська громада до цього була не готова. А погром – це не просто пограбували та скло побили. Ні, це реальне нанесення травм, інколи травм несумісних з життям. Це не був найстрашніший єврейський погром, бо найстрашніший станеться пізніше. І Шолом-Алейхем його побачить. Київські погроми сильно вплинули й на іншу київську єврейку та четверту прем’єрку Ізраїлю – Голду Меїр. Її родина виїхала з Києва саме через погроми. І родина Шолом-Алейхема зробила так само у 1905 році.

 Цей міжпогромний період між 1881 і 1905 роком – це роки, коли письменник дуже часто мешкає у Києві, знімає тут квартири, його дружина тримала дантистський кабінет на Великій Васильківській. Це було цікаве місто; у ньому не можна було жити євреям, але тут була чимала єврейська громада. Їхнім переважним заняттям була торгівля. Продавали все: і насіння соняшника, і сухофрукти, і морозиво…Великим святом  у євреїв вважалася субота. В цей день вони не працювали, а на столі в кожній родині обов’язково красувалася запечена курка. На свята, у вихідні євреї гарно співали, грали на скрипці, танцювали.

Незважаючи на дискримінацію євреїв (зокрема ,так звані «смуги осілості, які обмежували їхнє право жити та навчатись у будь-яких містах та закладах), роль представників цього народу в економічному та культурному житті України була величезною. Чимала частина промислового, торговельного  та банківського капіталу була зосереджена в руках підприємців – євреїв. В Україні видавалися книги, журнали та газети єврейською мовою, існували єврейські театри. У Житомирі було відкрито єврейський учительський інститут.  

 Та під час війни фашисти жорстоко розправлялися з євреями. З ними поводилися дуже жорстоко, розстрілювали. Нерідко, ризикуючи власним життям, українці рятували євреїв, надавали їм притулок.) Саме в цей час була написана книга "Тев’є-молочар" (1894 – 1914).  

Вчительський коментар до твору 

Шолома- Алейхема "Тев’є-молочар" (1894 – 1914).  

Письменник немарне називав Тев’є найулюбленішим з усіх створених ним літературних типів. А книга “Тев’є-молочар”, що складається із монологів Тев’є, звернених до самого Шолом-Алейхема, є, безперечно, найвідомішим твором Шолом-Алейхема.

Тев’є – напрочуд цільна особистість. Він простодушний і шляхетний, він розуміє людей і тонко відчуває красу рідної української природи, він завжди поводиться згідно зі своєю натурою і ніколи не грішить проти совісті. Тев'є звик “у поті чола свого” добувати собі хліб, і саме труд укріпив його дух, допоміг не схилятися перед труднощами, кривдами, злигоднями. Його воістину народний гумор, що часто-густо допомагає вистояти у трагічні моменти життя, вміщує в собі і перелицьовані цитати зі Священого Писання, і єврейський побутовий жарт та приказку, і українську сміховинку. Гумор Тев’є – це вираження народного оптимізму, свідчення життєздатності багатостраждального єврейського народу.

Тев’є має сім гарних, працьовитих, розумних дочок. По-різному склалися їхні долі. Старша Цейтл, не забажавши пов’язати свою долю зі старим заможним м’ясником Лейзером-Волфом, наполягає на шлюбові і одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухоти. Інша дочка Тев’є Годл закохується в революціонера Перчика і відправляється разом з ним у заслання в Сибір. Хава порушує заповіти батьків і виходить заміж за неєврея – писаря Федька, приймаючи християнство. За традиційними іудейськими уявленнями за такою дочкою необхідно було справляти траур. Але на самоті Тев’є спадає думка: "А що таке єврей і неєврей? І навіщо Бог створив євреїв і неєвреїв? А якщо вже створив і тих, і других, то чому вони мусять бути отакі роз'єднані, чому мусять ненавидіти один одного?.." Дочка Шпринца, яка закохалася в багатенького, але нікчемного і самозакоханого Арончика, втопилася, вражена його віроломством. Нещасливою є й доля кроткої Бейлки, що виходить заміж за багатія, якого не кохає, аби забезпечити батькові старість...

Отже, життя не щадить Тев’є та його дочок. Помирає дружина Тев’є Голда. А в довершення усіх злиднів євреїв виселяють за царським указом з їх рідного села, за “межу осідлості”. І разом з батьком і Цейтл добровільне вигнання збирається Хава: “де ми... там і вона буде. Наше вигнання – її вигнання...” Але навіть вигнаний з свого дому, з торбиною за плечима, Тев'є все ж таки не зломлений. Він звертається сам до себе "У дорогу, Тев'є..." Він вірить у життя, слухаючи пісню, яку співали Годл і Перчик перед відправкою на каторгу, і гордо вигукує: “Дочки Тев'є - ...так, це сила!” Сильний і сам Тев'є. Це сила велетня з народу, якого ніщо не може зламати.

Серед найвідоміших виконавців ролі Тев’є  на  сцені  (у інсценізаціях твору Шолом-Алейхема, у  трагікомедії Г.Горіна “Поминальна молитва”) – видатні актори Соломон Міхоелс, Мар’ян Крушельницький,  Михайло Ульянов, Євгеній Леонов, Богдан Ступка. 

Дякую за увагу!