Відомості про Й,В, Гете:
https://irinarogova.blogspot.com/2017/11/blog-post_18.html

Йоганн Вольфганг фон Гете – один з найвідоміших філософів і поетів Німеччини 18 століття. «28 серпня 1749 року, коли годинник пробив дванадцяту, я з'явився на світ у Франкфурті-на-Майні», - писав Гете у своїй автобіографії «Поезія і правда». Початок його життя не був легким: акушерка подумала, що віна народися мертвим. Ця подія мала також і позитивні наслідки, оскільки після цієї помилки акушерки, як згодом писав сам Гете, його дід відкрив підготовчі курси для акушерок.

Гете не був вундеркіндом. Як і більшість дітей, він відрізнявся допитливістю і життєрадісністю. Вже з раннього дитинства він почав цікавитися літературою, яку жадібно поглинав із книжкових полиць свого батька.

Гете народився дуже хворобливою дитиною. Тому, з самого дитинства, він намагався вести здоровий спосіб життя. Він повністю відмовився від усіх шкідливих звичок і вперто займався спортом. До речі, Гете зовсім не міг терпіти дим, від нього у поета і філософа були проблеми зі сном і жахливі головні болі.

Уже в ранньому віці він знав, що має створити щось виняткове: «Що стосується мене, то я виразно усвідомлював, що повинен створити щось особливе; проте, як саме я маю це здійснити, мені не було відомо... Але я не заперечую, що, коли я думав про бажане щастя, в моїй уяві з'являвся образ лаврового вінка, який прикрашає голову поета». Справд, прожив він 82 роки, і за цей час встиг написати безліч робіт, які тоді розліталися по всьому світу. І зараз вони вивчаються майже в кожному курсі філософії.

Щоб мати такі успіхи, треба наполегливо вчитися.

Щоб мати такі успіхи, треба наполегливо вчитися. Ґете — син заможного імперського радника Йоганна Каспара Ґете і Катаріни Єлизавети, у дівоцтві Текстор, дочки високого посадовця Франкфурта. Тому батьки вибирали для нього найкращі навчальні заклади.

За волею свого батька він вивчав право в Лейпцигу, проте ця професія не могла зробити його щасливим. Заняття з права наводили на нього нудьгу. Таким чином, Іоганн Вольфганг Гете зацікавився лекціями з поезії Крістіана Фюрхтегота Геллерта. Проте його професор не оцінив цього захоплення.

Потім, протягом трьох років, він брав уроки малювання у художника Адама Фрідріха Озера. Навчання в Лейпцигу настільки стомлювало його, що у нього почалася психологічна криза й проблеми із здоров'ям, які мало не примусили його повернутися в рідний дім у Франкфурті.

Навесні 1770 р. Ґете переїхав у Страсбург, щоб, за наполяганням батька, закінчити свою університетську освіту. Тут, у Страсбурзі, слухання лекцій із анатомії, хімії та юриспруденції Ґете перемежовував із доволі інтенсивною літературно-культурною діяльністю. На цей період припало його знайомство, а згодом — і дружба з И.Г. Гердером, яке Ґете пізніше назве «найзначнішою подією» у його житті.

Художник Тишбейн був близько знайомий з Гете. Він писав про свого друга: «У Гете втілився ідеал людини, чоловіка, таким, яким я його бачу, малюючи картини в моїй уяві».

Письменник грав на клавесині та флейті, знав 6 іноземних мов. Йоганн Гете займався фехтуванням, любив їздити верхи та грати в шахи.

Свої перші опубліковані вірші Гете написав у 16 років. Вони були присвячені господарській дочці Анні Катаріні Шенкопф на прізвисько Кетхен, яка була старшою за нього на три роки. Вона була його першим великим коханням, яке згасло два роки потому.

Його роман «Страждання юного Вертера» приніс 23-річному авторові першу славу. В цьому творі є певні автобіографічні риси. В романі описується нерозділене кохання, що стане для Вертера фатальним. Хоча ця історія не повністю повторює життя Гете, в ній багато паралелей. Так, в цьому романі мовиться про Лотте (її насправді звали Шарлоттою). Шарлотта Буф, в яку він закохався, була заміжньою, а отже була недоступною. За словами його сучасника Хотхольда Ефрайма Лессінга, спочатку в романі не було цинічного закінчення, яке Гете дописав через кілька тижнів. «Страждання юного Вертера» після першої публікації всього за кілька років були перекладені багатьма європейськими мовами. Перше видання роману вийшло восени 1774 року і було представлене на книжковому ярмарку в Лейпцигу, де відразу ж стало бестселером.

Гете вважають мислителем, адже займався він не тільки літературою і живописом, але і природознавством, особливо вченням про колір. Його книга «Про кольорознавство» вийшла в 1810 році. На відміну від звичайної теорії Ньютона про спектральні кольори, Гете вважав, що світло не складається з окремих кольорів. Під час занять пейзажним живописом в Італії він відкрив для себе багато чого. Наприклад, те, що «колір потрібно спочатку відчути як фізичний прояв безпосередньо в природі, перш ніж створювати витвори мистецтва».

Хоча його детально розроблене вчення про світло не мало великого резонансу, й учені-сучасники дискутували щодо обох теорій, він наполягав на своїй правоті і, разом із тим, на помилковості теорії Ньютона.

Гете випало часто подорожувати. Особливою у письменника була любов до Італії.

Батько Гете вважав, що його син повинен відвідати Вецлар і Регенсбург, а також Відень і тільки тоді - Італію. Проте перед цим потрібно побачити Париж, оскільки після відвідання Італії ніщо вже не буде здатне викликати сильнішого захоплення.

І для Гете в зрілому віці це і справді було так. Близькому другові Екерману він одного разу сказав, що лише в Римі він по-справжньому відчув, що означає бути людиною, і що ні від якої подорожі він не мав більшої радості. Він шукав спокою, щоб працювати, особливо, щоб закінчити «Фауста» - один із найбільш видатних творів німецької літератури.

У Римі є будинок Гете, де він жив разом з іншими письменниками й художниками під час свого перебування в Італії. На той час він проживав під ім'ям художника Мюллера (так він міг вислизнути з-під уваги публіки).

Особливою сторінкою в житті письменника було перебування у Веймарі. В 1775 році на запрошення саксонського герцога Карла-Августа, Гете приїхав до Веймара, де виконував урядову роботою на різних постах. Тут згодом він зустрів свою майбутню дружину Крістіану Вульпіус. У 1789 році народився його син Август, який єдиний вижив із п'яти дітей. Гете жив, одружувався і помер у Веймарі.

Протягом декількох років Гете листувався з Беттиной фон Арнім, яка була молодша за нього на 36 років. Переписка почалася в 1807 році (коли Гете було 58 років, а Беттине – 22) і закінчилася в 1811 році після сварки Беттіни з дружиною Гете. Відносини Гете і фон Арнім описані в романі Мілана Кундеи «Безсмертя». 14 жовтня 1806 Йоганн узаконив стосунки з Крістіаной Вульпиус.

У 1789 році народився його син Август, що єдиний вижив із п'яти дітей, які вмирали, не проживши й двох тижнів.

Як громадський діяч, Гете виступав проти будь-яких революцій, був опонентом республіканства та конституціоналізму. Цікавився реформами Петра I і з огляду на специфіку того часу та вважав, що оптимальним варіантом правління, є реформатор на троні, оточений міністрами-однодумцями. Що робив і сам, підтримуючи свого герцога Карла-Августа. Мав зв`язки з культурним та політичним середовищем Російської імперії. Так майбутній великий письменник, драматург, поет, сатирик і перекладач з роду Толстих, граф Олексій Костянтинович Толстой, уродженець Чернігівської губернії, будучи ще дев'яти років від народження в 1826 році, перебуваючи з матір'ю і дядьком в Веймера сидів у старого Гете на колінах.

Довгий час дружив з письменником Фрідріхом Шиллером.

Кращі твори Гете були написані після 50 років. Проживши вісімдесят два роки, він став відомий завдяки своєму знаменитому шедевру «Фауст».

Гете захоплювався квітами, особливо фіалками. І не просто любив, а навіть займався їх розведенням, і, до речі, вельми оригінальним способом. Поет, виходячи на будь-яку прогулянку, брав пакетик з насінням з кишеню. Кожен раз, коли він бачив підходяще місце, він висипав це саме насіння. І навіть зараз, все ще є квіти, посаджені самим Гете. І передмістя Веймара досі прикрашені "квітами Гете". А німецькі садівники вивели величезну кількість сортів запашної фіалки, названих ними в честь героїв творів Гете.

Дивацтвом було те, що працював тільки в герметично закритому приміщенні без найменшого доступу свіжого повітря. Гете терпіти не міг гавкоту собак, і запаху тютюнового диму.

Генріха Гейне про Й. В. Ґете: «Його зовнішність була так само значущою, як слово в його творах, і постать була так само гармонійною, світлою, радісною, шляхетною, пропорційною, і за ним, як за античною статуєю, можна було вивчати грецьке мистецтво. Очі були спокійні, як погляд божества... Час укрив його голову снігом, але не зміг схилити її. Він продовжував тримати її гордо й високо, а коли говорив, то здавалося, що йому дано можливість пальцем указувати небесним зорям шлях, яким вони мають рухатися.»

Помер поет і філософ рівно в 12 годин дня, коли і народився. Гете дуже серйозно застудився , що перейшло в запалення легень, і, будучи вже у віці 82 років, не зумів вилікуватися. Останніми словами філософа були "будь ласка, закрийте вікно".

На честь Гете названі кратер на Меркурії і мінерал гетит. Його портрет на грошовій банкноті. День, коли Гете приїхав до Веймера - свято для його мешканців.

Нагадаємо, що 28 серпня - день народження Йоганн Вольфганг фон Гете. Минуло багато років відтоді, як Гете своєю діяльністю збагачував життя сучасників. Хоча багато що в мисленні людей, способі життя і формах виразу змінилося, його спадщина дає змогу зрозуміти щось, що пов'язує всіх нас - це пошуки істини.