Мандри Гуллівера

ДЖОНАТАН СВІФТ

   Джонатан Свіфт - англійський сатирик, церковний діяч, публіцист. Народився 30 листопада 1667 р. в Дубліні в англійській сім'ї. Батько Свіфта не дожив до народження сина і вихованням Джонатана займався його дядько, Годуїн Свіфт. Свіфт отримав кращу з доступних в Ірландії того часу освіту – спочатку в школі графства Килкенні, потім в дублінському Трініті-коледжі, де був удостоєний ступеня бакалавра мистецтв в 1686 р. Вибух насильства, охопившого Ірландію в 1689 р., змусив Свіфта шукати притулку в Англії. До кінця того ж року Свіфт став секретарем сера Уїльяма Темпла, відставного дипломата і літератора, що жив в Мур-Прку в графстві Суррей. Свіфт залишався на цій посаді до смерті сера Уїльяма в січні 1699 р. Під час одного зі своїх від'їздів з Мур-Парка в 1695 р., Свіфт був рукопокладений в священики Англіканської церкви і весь наступний рік служив в Кілруті на півночі Ірландії. До кінця цього періоду життя Свіфт практично закінчив один зі своїх знаменитих сатиричних творів «Казку бочки» (1704 р.).

   Дж. Свіфт був розумною, освіченою лю­диною свого часу, мав приємну зовнішність. Сучасник письменника так змалював його: «Надзвичайна енер­гія світиться в кожній рисі його правильного, краси­вого обличчя. Вигин губ, кривизна ліній, що окреслю­ють підборіддя та ніздрі, проведені різко… Проникли­ві голубі очі, що дивляться з-під густих брів… Трохи підняті догори куточки рота — ознака тонкого гумо­ру, живої дотепності, але в обличчі немає й сліду су­покою». Доля наче гралась з ним: то  обдаровувала, то не виправдувала сподівань. Він втратив рідного батька ще не народившись, але завдяки багатому родичеві здобув гарну освіту. Завдяки таланту і гострому розуму Свіфт став одним з найкращих сатириків-памфлетистів Англії і своїм пером навіть впливав на державну політику. Але потім став політичним вигнанцем і опинився в Ірландії. Проте народ Ірландії ставився до Свіфта з величезною пошаною і вважав своїм захисником. Саме там, в Ірландії, Свіфт написав роман, який увічнив його ім’я, — «Мандри  Гуллівера»  

Звичний до розваг читач очікував прочитати чергове творіння про морські пригоди, адже їх так багато було видано саме в той період великих географічних відкриттів. І , справді, книга з тогочасною літературною модою так і рясніла різними географічними подробицями, морськими термінами та кількісними подробицями. Схожим був і сюжет: мореплавець дивом рятується після загибелі корабля  на невідомій землі. На цьому схожість закінчується. Твір Джонатана Свіфта є тільки пародією на морські романи.

Словникова робота.

 Пародія - це твір мистецтва, що має на меті створення у читача (глядача, слухача) комічного ефекту за рахунок навмисного повторення унікальних рис іншого, зазвичай широко відомого, твори в спеціально зміненій формі. Говорячи інакше, пародія - це "твір-насмішка" за мотивами вже існуючого відомого твору. Пародії можуть створюватися у різних жанрах і напрямках мистецтва, у тому числі літературі (в прозі та поезії), музики, кіно, естрадному мистецтві та інших.

«Мандри Гуллівера»

Аналіз роману

Повна назва книги: «Мандри до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: Твір Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів» (англ. Travels into Several Remote Nations of the World, in Four Parts. By Lemuel Gulliver, First a Surgeon, and then a Captain of several Ships).

 Рік написання: Перше видання вийшло в 1726–1727 роках у Лондоні. Книга стала класикою етично-політичної сатири, хоча особливо широкою популярністю користуються її скорочені переробки (та екранізації) для дітей.

 Спочатку Свіфт вирішив написати пародію на пригодницький роман. Це були дуже розповсюджені книги у Англії початку 18 ст., часто бездарні, але були і дуже хороші.

       Тобто, спочатку Свіфт не ставив перед собою значних цілей. Але по мірі написання він зрозумів, які сатиричні можливості таїть у собі така форма. Роман стає політичною сатирою.

Якщо ти любиш слухати, почуй про автора та роман "Мандри Гуллівера"!
1. https://irinarogova.blogspot.com/2017/11/8-50.html;

2. https://irinarogova.blogspot.com/2017/11/blog-post_74.html

Законспектуй основне! 

КОМПОЗИЦІЯ  РОМАНУ «МАНДРИ  ГУЛЛІВЕРА»

 Роман розділено на чотири частини , в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм роману є Лемюель Гуллівер, хірург, а після - і капітан декількох кораблів.

·         «Подорож до ліліпутів».

·        «Подорож до велетнів ».

·        «Подорож на літаючому острові ».

·        «Подорож до країни розумних коней»

 Всі чотири частини націлені на дослідження суспільства, образу Держави, взаємовідносин людини і держави.

Перша частина роману описує відвідини Гуллівера Ліліпутії. Сама назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі ліліпути зустрічають Гуллівера досить привітно. Йому дають ім'я Чоловік Гора, надають житло, забезпечують їжею - що особливо важко - адже його раціон рівний раціону 728 ліліпутів.

З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, дає йому безліч почестей. Одного дня Гуллівера нагородили навіть титулом нардаку, вищим титулом в державі. Це відбувається після того, як Гуллівер пішки притягує через протоку весь флот ворожої держави Блефуску.

Поступово Гуллівер все детальніше знайомиться з життям Ліліпутії і дізнається, що в цій країні існують дві партії - Тремексени і Слемексени. Погляди їх різняться тим, що одні  є прибічниками низьких каблуків, а інші - прибічниками високих. На основі цього між ними виникають жорстокі суперечки.

Ще банальніше - причина війни між Ліліпутією і Блефуску: вона полягає в питанні про те, з якого боку розбивати яйця - з гострого чи тупого кінця.
В результаті Гуллівер втікає з Ліліпутії на Блефуську, звідки на спеціально побудованому ним човну відпливає і зустрічає купецьке судно.

Він повертається до Англії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром поширюються повсюди.

Проблеми роману «Мандри Гуллівера»:

·        відносини влади і народу;

·        державний устрій;

·        боротьба політичних партій;

·        яким повинен бути правитель;

·        загарбницькі війни і претензії на світове панування;

·        про виховання дітей;

·        про моральне і духовне життя суспільства

Показуючи вади суспільства,  Дж. Свіфт  переслідував мету — змусити людей замислитися над собою, своїми вчинками, почуттями, характером.

Сатира в романі

Роман має риси сатиричного. Сатира письменника спрямована проти англійської монархії, можновладців, несправедливих законів, проти політиків, які мріють лише про високі посади, владу, яким байдуже, що діється за мурами їхніх замків і огорожами палаців.

Автор вважав,що його твір має «відчутно вдосконалити суспільство» і використовує найгострішу зброю, яка має викорінити людські недоліки-сатиру.

Словникова робота.

Сатира -художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим висміюванням. Мета сатири-піддати гострій критиці то осуду негативні явища, осміяти їх і цим показати їх ницість та мізерність. Сучасники Свіфта легко упізнавали в героях роману відомих політиків, бачили в сатирично-загостреному вигляді ситуацію у власній країні. Отже, незважаючи на вигаданий, фантастичний сюжет, роман показував людям вади їхнього життя. А оскільки картина, цього життя змальована пародійно, сатирично, то людям хотілося виправити його, щось змінювати на краще. Власне, в цьому й полягає роль сатири.

 Крок за кроком Гуллівер поступово здає свої позиції, спочатку це відбувається з фізіологічних причин -  йому боляче і так хочеться їсти, потім з вдячності - щоб його прогодувати, ці маленькі люди прикладають скільки зусиль, видають нові закони, обкладають населення податком,  а потім через  привезене або вроджене плазування перед імператором та владою. Він проходить шлях від вільної людини, що єдина дивом врятувалась від загибелі у  бурхливому морі, до посадженого на ланцюг вірного слухняного пса малесенького імператора ліліпутів , який покірно виконує ганебний наказ битись проти блефусканців. Він пишається титулом нардака, відчуває вдячність за прихильність імператора,адже  сам  імператор проявляє до нього увагу,виділяє його серед інших, відзначає його заслуги.

Гуллівер  незаслужено поважає імператора. Приписує йому чесноти, яких той не мав, принижується перед ним, повзає на колінах, служить як вірний пес.

-Як таке самоприниження  характеризує Гуллівера? (Він - невільна людина, сам винний, що до нього так ставляться).

-І як ви думаєте, чому автор назвав свого героя, хоч і устами ліліпутів, Людина-Гора?( Автор сміється з нього: гора, а плазує навколішки).

Коли Гуллівєр потрапив до Ліліпутії, він одразу ж капітулював: не чинив опору, намагався порозумітися, схиляв голову перед імператором. Він навіть допомагав ліліпутам у військових діях — привів до них флот острова Блефуску. Але влада не буває справедливою. Гуллівера звинувачують у зраді і виносять жорстокий вирок: осліпити Людину-Гору. До того ж лицемірно називають цей вирок гуманним.На щастя, друг попередив Гуллівера, і йому вдалося втекти. Письменник зауважує, що людина не має підкорюватися середовищу, інакше вона перетворюється на духовного ліліпута.

 Отже, сатира Свіфта стосується самого Гуллівера, як представника людства. Назвавши його «горою», з однієї сторони, він виділив його серед маленьких ліліпутів, а з іншого боку тут звучить глибока свіфтівська іронія: гора плазує на колінах, стає навколішки, лягає, щоб поцілувати руку імператора та імператриці. Гуманісти епохи Відродження звеличували велич людини,  її значущість у цьому світі незалежно від соціального статусу. Поважали людину за її прагнення до свободи в усіх сферах життя. Виходить, помилились? Адже в маленькому імператорі Гуллівер вбачає велич, хоч він всього на ніготь більший від своїх підданих,а його прояв самозвеличення у власному наказі не викликав  у нього навіть сміху. Та сміється читач.

Словникова робота.

Алегорія - (грецьк. allegoria, від alios — інший і agoreuo — говорю — інакомовлення) — спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного.

Ліліпути живуть таким же нікчемним та зіпсованим життям, яким живе англійське суспільство. І щоб йому щось змінити у суспільному житті, потрібно піднятись з колін. Будь – які перетворення в державі, закони та реформи не змінять нічого в державі, поки народ не підніметься з колін, бо на колінах свободу не вибореш. За свободу потрібно боротись. Про це мріяв геніальний сатирик, суспільний діяч, політик та настоятель собору Джонатан Свіфт.

 «Алегоричні образи роману Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера».

Гуллівер	сам Свіфт при дворі англійських королів, оточений невдячними політиками.
Політичні партії Високих і Низьких підборів	чвари між вігами і торі
Імператор Ліліпутії	англійський король Георг І, який правив країною в 1714-1726 роках.
Партія Тупоконечників та Гостроконечників	сутички між католиками та протестантами, їхня непримиренна і фанатична боротьба
Блефуску і Ліліпутія	стосунки Англії і Франції під час війни за іспанську спадщину.
Мілдендо	Лондон
Імператорський палац	Королівський палац у Лондоні.
Державні нагороди (синя, червона, зелена шовкові нитки)	Ордени Підв’язки, Бані, Св. Андрія.

Ознайомся:

https://irinarogova.blogspot.com/2017/11/blog-post_63.html

Що ще цікавого про Гуллівера?

Діафільм за мотивами роману Свіфта: 
https://irinarogova.blogspot.com/2017/11/blog-post_2.html 

Розглянь далі!