Переклади Шекспіра українською мовою

Першим українським перекладачем В. Шекспіра став М. Костомаров, (у 1848-1849 рр. він переклав уривок із трагедії «Отелло»), Над перекладами творів митця в різні роки працювали І. Франко, Ю. Федькович, М. Стариць-кий, Панас Мирний, Леся Українка, М. Рильський, І. Стешенко, В. Мисик, Борис Тен, Д. Павличко, М. Лукаш, Г. Кочур та ін, У середині 1980-х років вийшло друком повне зібрання творів В. Шекспіра в 6 томах українською мовою. Перше ж повне видання «Сонетів» митця українською мовою було надруковано в еміграції в перекладі І. Костецького (1958) і в Києві в перекладі Д. Паламарчука (1966).

Переклади Дмитра Павличка:
http://ukrlife.org/main/minerva/sheksp.htm

Вільям Шекспір "Сонет 116" (переклад Дмитра Паламарчука)

Не буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець. То не любов,

Що розцвіта залежно від нагоди

І на віддаленні згасає знов.

Любов - над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це - зірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов - не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі -

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня- я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

Головною темою сонета Шекспіра є визначення справжнього кохання. Провідними мотивами цього вірша є незмінність справжнього кохання з плином часу й те, що саме справжнє кохання є духовним орієнтиром у просторі. Це сонет-клятва, ліричний герой присягається у вірності кохання, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття. Художній світ сонета надзвичайно широкий, він розширюється до меж Усесвіту, сягаючи висоти зірки, за якою пливе мандрівний човник кохання.

Тема: визначення кохання.

Ідея: справжнє кохання з плином часу не згасає.

Ліричний герой присягається у вірності коханню, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття.

Художні засоби: метафори ( любов – маяк, зірка).

 Сутність кохання розкривається в оригіналі сонета метафорично. У першому катрені проголошується глибинність і непохитність цього почуття. Так, любов є зіркою («the star»), на яку орієнтуються мореплавці, це може бути Північна зірка, яку завжди можна відшукати в безхмарному небі, і, прямуючи за нею, мореплавець ніколи не схибить. Любов є «ever-fixed mark» — морськими координатами, за якими веде свій корабель мореплавець. Морська стихія є домінантою в цьому катрені. Тож любов як бурхливе море, і треба бути обізнаним і терплячим, щоб уміло вести свій корабель. У другому катрені задано як вертикаль цього почуття — висота зірки, так і горизонталь — терпіння, віра й християнська надія. У третьому катрені любов порівнюється з вічністю. Любов протиставляється часу, вона не рахується годинами або тижнями. Звертаючись знову до образу компаса («Within his bending sickle’s compass соте»), автор утверджує думку про обережність у плаванні на човні кохання серед буремних вод часу. Хоча слово compassв цьому контексті використовується в іншому значенні — sickle’s compass (дослівно укр «окружність серпа»), але тематично належить попередньому катрену.

Перегляньте :

https://irinarogova.blogspot.com/2017/02/130.html

Сонет 130

Вільям Шекспір

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,-

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Аналіз Сонета 130 Вільяма Шекспіра

 Ліричною героїнею вірша є «смаглява леді», а її поетичний портрет — центральною темою.  Утім, пошуки імені коханої В. Шекспіра — марна справа, оскільки митець писав не про якусь реальну жінку, а створював сам образ кохання, що пережив століття. Не так вже й важливо, кому насправді поет присвячував свої сонети, головне, що він розкрив усе багатство й розмаїття проявів кохання, невмирущість цього почуття в часі.

Тема:      природна краса земної жінки

 Ідея:       земна жінка – найкраща

Ліричний герой  захоплюється природною красою земної жінки

Художні засоби  - порівняння: «мов з дроту чорного коса», «корал ніжніший   за її уста»

У сонеті В. Шекспіра оспівується природна краса земної жінки, вона не ідеалізується, як у сонетах Ф. Петрарки. Шекспір майстерно добирає слова на честь жінки, у тому числі вдається до порівняння задля увиразнення її рідкісної, виняткової краси («rare»), в українському перекладі «найкраща з-поміж всіх»). В українському перекладі виникають нові образи, близькі українському фольклору. Так, лірична героїня в перекладі твору «дише так вона, як дишуть люди», а «не конвалії між диких трав». В оригіналі твору ж подих порівнюється з витонченими парфумами.

Сонети в певній послідовності становлять цілий роман із зав'язкою, кульмінацією й розв'язкою. «Смаглява леді» може й посміятися над поетом, і відіпхнути його, а потім знову понадити.