Двобій Гектора і Ахілла

Ахілл і Гектор - герої "Іліади". Порівняльна характеристика

Ахілл	Спільні риси	Гектор
Син богині Феміди, п’ята – його вразливе місце; його доля – рання смерть та слава	Мужність, хоробрість, почуття обов'язку, безкомпромісність, володіння ратним мистецтвом , щирість у почуттях, справедливість, гідність, шляхетність	мужній    захисник    Трої, син Пріама та Гекуби
безмежний гнів: • на Паріса — за безчестя Менелая; • на Агамемнона — за зневагу до себе; • на Гектора за смерть Патрокла		гнів на нападників
		любов до ближніх
		твердий і несхитний
		патріот
безмежний сум: • через усвідомлення своєї коротковічності;  • через загибель друга Патрокла		любов до ближніх
		ніжний чоловік
		люблячий батько
безмежна любов до життя: має друзів, любить жінок, поважає батька й матір, прагне слави й усіх земних радостей.		добрий товариш
		мужній через свою розумну волю
безмежне співчуття людському горю : віддає тіло Гектора батькові		високорозвинене почуття обов'язку
+ мужній, відважний, прагне подвигів, слави, прямодушний, відвертий, безкорисливий, відданий друг, благородний, великодушний, йому невідоме почуття сумніву і страху - жорстокий, мстивий, жадібний, покірний долі і богам, грубий		схильний до самопожертви
		головне для нього - громадський обов'язок
		він захищає не лише місто, а й дружину і сина
Епітети в змалюванні Ахілла: Ахілл — богорідний, прудконогий, богорівний, любий богам, богоподібний, із воїнів всіх найстрашніший, завзятий, богосвітлий, найбільша окраса ахеїв, немилосердний, бистроногий, скаженілий, ясний, осяйний, коротковічний		Епітети в змалюванні Гектора: Гектор — шоломосяйний, необачний, знаменитовеличний, кріпкодушний, славний, преславний, мужогубитель, прехороший, невгамовний, великий, ясний, переляканий
Проходить шлях від згубного гніву до душевного очищення і людяності	Ідеал античного воїна-героя	Йому знайомий страх, але він його долає. Перемагає насамперед самого себе і діє, як того вимагає сумління

ЦИТАТИ ДО ОБРАЗУ АХІЛЛА

«Тут, одрікаючи, каже йому Ахілл богорівний: Сміливий будь! І як знаєш божественну волю, скажи нам, Я ж побожусь Аполлоном... Поки живий я й дивлюсь на цю землю, ніхто не посміє Тут, біля наших човнів, і рукою торкнутись до тебе

Із ахеїв усіх, хоча б ти назвав і Атріда... (Пісня 1)

«Я не заради троян войовничих прийшов у цю землю Битися з ними. Троянці ні в чім перед мною не винні:... Ні... Задля тебе, стидкий, прийшли ми слідом за тобою. З тим, щоб, побивши троян, з Менелая ізняти наругу, З тебе також, собача подобо...

«...Я ж ніколи не маю такої, як ти, нагороди, Як ахеї беруть яке часом місто троянське,

Хоч і завжди на війні щонайважчу і гіршую працю Руки мої відбувають.» (Там же)

«Справді, богине! Треба послухатись божого слова,— Так воно краще, хоч дуже обуренням я розпалився: Хто поважає богів, того і вони поважають». (Там же)

«Слуги пішли проти волі берегом буйного моря

І підійшли до наметів й легких кораблів мірмідонських.

Там і Ахілл побачили, перед наметом сидів він.

І їх уздрівши, не дуже зрадів той Пелід богорівний.

З острахом перед царем, ні сказати не сміючи діла,

Ні запитати його, вони мовчки обидва спинились;

Він же те зараз почув своїм серцем і так їм промовив:

Будьте здорові, посланці, вісники бога і смертних,

Ближче сюди підступіть. Не ви, а Атрід тому винен.

Знаю, за чим він прислав вас — вподобану дівчину взяти.» (Там же)

«Син же Пелея, швидкий на бігу Ахіллес, залишився Край тих човнів мірмідонських, держачи зло на ахеїв. В раду, що людям приносить шанобу, уже він не входив, Та й у війну не втручався, хоча його щиреє серце Дуже журилось і прагнуло дуже кривавої праці»

«Ахілл  - він багато сильніший. він до доброго завжди прихильний». (Пісня 11)

«Гектор, ждучи, міркував, Ахіллес уже був недалеко, Мов Еніалій-боєць, скаженілий в шоломі гривастім... Ще й понад правим плечем він списом потрясав пелеанським,

Дуже страшним, і блищала навкруг його мідь, ніби сяйво, Полум'ям ніби вогню, ніби сонця на сході проміння.»  (Пісня 22)

«Гекторе, ворог навіки, мені й не кажи про умови! Як ото поміж левів і людей договорів немає, Вівці з вовками до щирої згоди ніколи не дійдуть — Лихо вони замишляють одно проти одного завжди,— Так поміж нами приязні — тобою і мною — немає, Жодних не буде й умов, аж поки між нами хто-небудь Крові не вточить Арею, бійцеві, що страху не знає.»  (Там же)

Сам же Ахілл свого батька оплакував, ще й за Патроклом Тяжко журився,— і стогін їх сумно лунав по покоях. А після того, як слізьми наситивсь Ахілл богосвітлий, З серця ж його і грудей одлягло скорботне бажання, З крісла він швидко підвівся й за руку підводить старого, Сиве чоло пожалівши й на бороду зглянувшись сиву, І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим: «О бідолашний, багато печалі душею зазнав ти!..

 Та заспокойся і в крісло сідай! Хоч як боляче нам, Глибоко в серці сховаймо свою ми журбу і скорботу. Не допоможуть нічого найревніші сльози й ридання. Долю таку вже богове нам, смертним, напряли нещасним — Жити весь вік у журбі, самі лиш вони безпечальні.»    «Довго Пріам Дарданід тоді дивувався з Ахілла, Зросту його і краси, до богів бо усім був подібний.» (Пісня 24)

ЦИТАТИ ДО ОБРАЗУ ГЕКТОРА

«...Але мені соромно дуже  Перед троянцями й перед троянками в пишних убраннях,

Те, що я тут боягузом вхилятися буду від січі. Та не велить мені й серце, бо звик вже я бути хоробрим, В перших рядах між троянськими лавами з ворогом битись,

Батькові славу велику й собі здобувавши незмінно». (Пісня 6)

 «Ти тепер, Ректоре, й батько у мене і мати шановна, Ти мені рідний мій брат і подружжя моє пожадане; Ну пожалій же мене і тепер залишайся на башті, Та не зроби сиротою ти сина й жону удовою». (Там же)

«Зевсе і інші безсмертні! Молю, щоби син мій цей вийшов Задля троянців таким, як і я — знаменито величним Та кріпкодушним, щоб вмів вол одарити він в Іліоні,

Всі щоб про нього казали, узрівши, як іде він з битви: «Цей куди кращий від батька!» Щоб ніс він скривавлену броню, Згубного ворога вбивши, і радував матері серце». (Т. ж)

«Люба! ти серця собі не в'яли понад міру журбою,

Бо мимо долі мене аніхто у Аїд не спровадить;

Долі своєї, скажу знов, ніхто не мине з чоловіків —

Ні полохливий, ні надто відважний, коли він родився.

Йди ж, моя люба, додому, свої там роботи закінчуй,

Ткання й прядіння доглянь та й жінкам-челядинкам наказуй

Діла свого пильнувати, війна ж — чоловіків турбота

Всіх, хто в святім Іліоні родився, моя ж особливо». (Там же)

...А нині знайшла мене доля!

Тільки коли б мені тут без борні не загинуть, без слави...

Виконать діло велике на спогад далеким нащадкам!» (Пісня 22)

  «Слави ми досить надбали: божистого Гектора вбито Мужа того, що вся Троя його шанувала як бога».