Микола Гоголь. Життя та творчість

Микола Васильович Гоголь (20 березня 1804 р. - 1852 р.)

Народився Микола Васильович Гоголь 20 березня 1809 року в селі Великі Сорочинці (тепер Миргородського району) на Полтавщині. Батько його був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Пізніше знаменитий нащадок звеличить його до легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби. Прапрадід Ян (Іван) Якович, вихованець Київської духовної академії, оселився в Полтавському краї (нині — Полтавська область Україна), і від нього пішло прізвисько «Яновських». За іншою версією вони були Яновськими, оскільки жили в місцевості Янові. Отримавши дворянську грамоту в 1792 у, Панас Дем'янович змінив прізвище «Яновський» на «Гоголь-Яновський». Батько, Василь Афанасійович Гоголь-Яновський, любив мистецтво, писав п'єси, які з успіхом ставили у театрі відомого мецената Дмитра Трощинського. Поетична натура Василя була відома усім. Завдяки їй у домі було відведено багато місця естетиці. В сім’ї любили книги, мистецтво. Василь Афанасійович служив в Малоросійському поштамті у чині титулярного радника. Пізніше був на службі у Д. П. Трощинського, який у той час (по 1814 р.) був губернським Полтавським маршалом.

Сім'я Василя Гоголя була глибоко релігійною у своїх (часами релігійність доходила до містицизму) переконаннях. Василь вважав, що саме Божественна сила допомогла йому зустріти дружину — Марію Іванівну (коли вони одружились, їй було 14 років; у 19 — вона була матір'ю вже трьох дітей); ця сила не залишала їх ніколи.

Мати Гоголя, Марія Іванівна (1791—1868), уроджена Косяровська, видана заміж 1805 року у віці чотирнадцяти років. Наречений був удвічі старший за неї. Крім Миколи, в сім'ї було ще одинадцять дітей, з яких залишилися жити лише старший син Микола і три сестри. Коли після пологів померли перших двоє, Василь і Марія вже при надії переїхали до Сорочинців, де проживав відомий на всю околицю доктор М. Я. Трохимовський. У маєтку Трохимовського і народився хлопчик, якого назвали Миколою.

Жив Василь Гоголь здебільшого у своєму фамільному маєтку-хуторі Купчинському, який він перейменував на село Василівку, але подовгу перебував у Кибинцях, маєтку свого родича Трощинського, що його справами він завідував. Дитинство майбутнього письменника минуло в с. Василівці (тепер Гоголеве) в маєтку батьків. В дитинстві М.Гоголь багато читав художніх книжок, що сформувало літературні смаки майбутнього письменника.

З 1818 по 1819 р. навчався в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук. Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Любов до мови, відчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих літ. Згодом він захопиться збиранням українських народних пісень, прислів’їв та приказок, готуватиме матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню: "Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого..." "Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!.." "Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу". Ще в студентські роки, глибоко переймаючись соціальними негараздами, внутрішньо противлячись найрізноманітнішим виявам зла, вболіваючи за всю державу і свою "милу Україну", М.Гоголь настроювався на таку діяльність, "щоб бути по-справжньому корисним для людства". Серед його наставників був професор Н.І.Білоусов, що під його керівництвом М.Гоголь брав активну участь в випуску рукописного журналу "Північна зоря". В цей час М.Гоголь створює першу свою поему "Ганц Кюхельгатен". Успіху поема не мала.

Вирішивши віддати всі свої сили служінню батьківщині, мріючи про велику державну діяльність, Гоголь після закінчення гімназії в 1829 р їде до Петербургу.

Але столиця зустріла хлопцея холодно. Всі його спроби знайти собі місце чиновника в Петербурзі виявилися марними, і у нього залишалася лише одна надія -- на літературну роботу. У 1829 році під псевдонімом В. Алова він видає поему у віршах «Ганс Кюхельгартен». Поема була слабким наслідуванням пихато романтичних творів, сюжет її був неоригінальний, надуманий.

Критика зустріла поему суворо. Гоголь був близький до відчаю. Йому здавалося, що всі мрії його звалилися, і він вирішив відправитися за кордон.

Надалі продовжує писати: повість "Балаврюк або ніч перед Івана Купала...". На протязі початку літературної творчості М.Гоголь знайомиться з Жуковським, Дельвігом і головне з Олександром Пушкіним. Дружба з О.Пушкіним стала щастям для М.Гоголя. Геній благословив генія.

Гоголівські "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" перекликаються по духу з Пушкінськими "Русланом і Людмилою". В ньому – свято народного духу. А згадаємо як починається "Майська ніч..." – "Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Вдивіться в неї".

Уже півтора  століття читачі любуються персонажами "Сорочинського ярмарку". В цей час М.В.Гоголь – викладач одної із кафедр Петербурзького університету – повен літературних задумів.

В 1835 р. буди надруковані його дві книги – "Миргород" і "Арабески".

Ідеал художника виражається в повісті "Тарас Бульба", в повісті, де оспівана духовна висота особистості і народу, що прагне національної і соціальної свободи.

В 1842 році світ познайомився з третім томом зібраних творів М.Гоголя – циклом петербурзьких повістей. Одну за одною створює М.Гоголь свої п'єси і повісті: "Каяття", "Ніс", "Старосвітські поміщики", "Шинель". Але ці твори не вичерпують художній спадок М.В.Гоголя. Він автор геніальної комедії "Ревізор" та монументальної епопеї "Мертві душі". Створення цих творів є істинний подвиг письменника. Вони створили цілу епоху в художньому пізнанні життя.

Психологічна глибина, створених в них реалістичних типів, естетична неповторність гоголівських творів, історичний оптимізм письменника відносно майбутнього Росії, - все це є великим вкладом в духовне життя народу.

Цими шедеврами мистецтва Гоголь увійшов в світову літературу, і його ім'я стало в один ряд з такими іменами, як Сервантес, Мольєр, Шекспір, Гете, Бальзак, Діккенс і т.д.

Помер М.В.Гоголь в 1852 р.

В усьому світі зараз надзвичайно широкий інтерес до творчості М.В.Гоголя. Виходять з друку його книги, ставлять на сцені його п'єси, знімають кінофільми за мотивами його творів.

В неповторному єдинстві комічного і трагічного був виражений гуманістичний пафос Гоголя. Відкривши світу "всю Русь" перш за все її смішні і трагічні, драматичні сторони, - Гоголь створив книги, що є оригінальним відкриттям в художній літературі.

Книгам М.В.Гоголя суджене вічне життя.