Аналіз вірша Івана Драча “Балада про соняшник”

Тема:  розповідь про хлопчика–соняшника, показ природи мистецької творчості.

Ідея: возвеличення таїнства пробудження творчого духу в людині ; усвідомлення високості поезії, що базується на рідному ґрунті, на національних коренях.

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні; мотив духовної величі людини.

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: балада (модерна).

Віршовий розмір: верлібр.

Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка;золоте німе захоплення;сонце оранжеве;

Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза):

В  соняшника були руки і ноги,

Було тіло шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.

І купався коло млина, і лежав у піску,

І стріляв горобців з рогатки.

Він стрибав на одній нозі...

Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!

Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?

Жанрові особливості твору:

Балада— вид лiро-епiчної поезiї фантастичного, iсторико-героїчного або соцiально-побутового характеру з драматичним сюжетом.

І.Драч реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет… У його баладах ліричний суб’єкт уміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається. Особливості балади І. Драча:

•       Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути.

•       Розширено просторові координати художнього світу.

•       Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність.

«Балада про соняшник» не вкладалася в загальноприйнятому розумiннi в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчi, то медитацiї, то невеликої поеми.

«Балада про соняшник» — твiр незвичний. Йому притаманнi баладнi елементи фантастики (зокрема, олюднення образiв соняшника й сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжнє потрясіння переживає химерний персонаж iз зеленими руками й ногами вiд дивовижного видива — сонця на велосипедi). У «Баладі про соняшник» побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов’язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси в повсякденному житті.

Сюжет твору:

Живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі». І соняшник, який застиг в німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму.

Композиція  вірша:

Вірш складається з двох частин: притчової та роз’яснювальної, що надає ще більшої схожості цього твору із притчами біблійними чи, скажімо, притчами-байками Г. Сковороди.

Сам твір є  розгорнутою метафорою, що поетично розкриває життєдайний образ сонця-поезії, який дає наснагу й землі, й людській душі — тим-то й повертає соняшник-хлопчисько голову до цього джерела світла й натхнення. Отже, сонце і соняшник нероздільні, тому що людина, яка відкрила для себе поезію, вже ніколи не втратить відчуття зачудованості нею, красою поетичного вислову, поетичної метафори, як не втратить вона і вміння «сонячно» відчувати красу життя.

Верлібр — вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.

·       Головнi образи: соняшник - хлопець,  Сонце – поезiя

·       Образи-символи балади:

Сонце – традиційно в І. Драча — символізує вічне духовне джерело життя, а от соняшник — справжнього митця, який поєднує в собі два прагнення — порив в височінь, до сонця й закорінення в рідну землю.

Образи соняшника й сонця цементують структуру поезії, вони надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нерозривно пов’язаний із реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без «земного», реального буття, яке творча особистість переплавляє у витвори мистецтва (М. Ткачук).

Кульмінаційна думка поезії:                                                                                      
Ліричний сюжет зводиться до кульмінаційної думки:

 Поезіє, сонце моє оранжеве!

 Щомиті якийсь хлопчисько

 Відкриває тебе для себе,

 Щоб стати навіки соняшником.

 На перший погляд, цей вiрш — просто весела забавка. Але своєрiдний висновок твору примушує визнати, що перед нами не потiшна оповiдка про дивнi подiї, а притча про красу й силу поезiї.

Асоціації й почуття, які викликає «Балада про соняшник»: На запитання, якими кольорами розмалювали б ви цей твір, відповідають, що тільки світлими, теплими й сяючими. Почуття й асоціації  обов’язково позитивні, добрі, милі, адже життя прекрасне тим, що кожної миті кожен із нас має можливість відкрити для себе нову, дивовижну грань світу.