ЗНО УКР. ЛІТ. ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ ХІІІ-ПОЧ.ХХ СТ.

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся»

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко

Справжнє прізвищe – Григорій Федорович Квітка. Народився в слободі Основа поблизу Харкова 29 листопада 1778 року у дворянській родині.

Більшу частину свого життя Г.Квітка-Основ’яненко провів у Харкові, де працював директором Харківського театру, заснував Інститут шляхетних дівчат.

Його творчу спадщину можна поділити на дві групи. Перша – сентиментально-психологічні повісті: „Маруся”, „Сердешна Оксана”, „Добре роби, добре й буде”, „Перекотиполе”, „Щира любов”, „Божі діти”. У другу групу входять „Салдатський патрет”, „Мертвецький Великдень”, „Конотопська відьма”, „Пархімове снідання”, „На пущення – як зав’язано”, „Підбрехач”, „Купований розум”, „От тобі й скарб”.

Його спадщина має як елементи сентименталізму, так і реалізму.

Сентименталізм – ідейно-художній напрям у європейській літературі другої половини XVIII ст., якому властиве звернення до переживань і почуттів простих людей, до їхнього внутрішнього світу.

Реалізм – літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Ознаки сентименталізму:

– посилена увага до психології людини (у повісті багато внутрішніх монологів і зворушливих спогадів);

– підкреслення здатності до тонких чуттєвих переживань простої людини, не зіпсованої цивілізацією;

– ідеалізація героїв;

– прагнення викликати співчуття до долі персонажів;

– розкриття мотиву віщування серця та символів;

– неминучий трагічний кінець твору, передбачений ще на початку;

– випадок – головна причина подій і страждань;

– передбачення трагічних подій, виражене за допомогою певних ознак;

– пейзаж – засіб вираження переживань і настроїв персонажів;

– мовні засоби викликають співпереживання, зворушення;

– проста композиція твору.

Ліричний (авторський) відступ - такий вілступ від розгортання

сюжету, у якому письменник, перериваючи розповідь про події, виявляє своє ставлення до героїв, висловлює їм спі,вчутrя чи дає поради тощо.

В українській літературі сентименталізм представлено більшою чи меншою мірою повістями Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся», «Сердешна Оксана», п'єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка».

Оскільки твір подає поряд із сентиментальними й реалістичні картини, то реалізм простежується:

– в достовірній передачі картин селянського побуту та звичаїв;

– в тому, що головною перешкодою до одруження закоханих є рекрутчина;

– у використанні пісень, приказок, прислів’їв, які побутують.

Автор „Марусі”, як зауважував Франко, був письменником-новатором у європейському масштабі. Недаремно його називають „зачинателем повісті в українській літературі”, „батьком української прози”.

Джерелами для написання повісті стала дійсність українського села та народна творчість: українські балади, ліричні, фольклорні пісні, фольклорні мотиви.

„МАРУСЯ”

Твір присвячений Анні Григорівні Квітці – дружині автора, яка мала значний вплив на його літературно-естетичні смаки.

Історія створення.

Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.

Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів'їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.

 Тема: зображення життя і побуту українського народу к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти.

 Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання.

 Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.

 Жанр: сентиментально-реалістична повість.

 Сюжет твору

Експозиція: знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога.

Зав'язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду. 

Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.

Розв'язка: страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.

 Проблематика:

– батьків і дітей;

– соціальної нерівності;

– спроможності на глибокі почуття простих людей;

– життя і смерті;

– пошуків щастя.

Головні герої:

Наум Дрот та його дружина Настя, дочка Маруся, коханий Марусі Василь свитник, подруга Олена Курбаківна, друзі Денис Деканенко та Левко Цьомкал.

Основний конфлікт – сентименталістичний: між почуттям щирого кохання двох людей і невблаганною долею, що їх розлучила.

Аудіопосібник: https://www.youtube.com/watch?v=5H2dIizms5w

https://www.youtube.com/watch?v=FYOhGlDnSVA