Лірика Лесі Українки
« У вічному устремлінні
до світла, у вічному горінні народжувалася її лірика… Неприкрашений, непідроблений голос серця, по суті, є
щось більше ніж звичайна «лірична поезія» - є те, що хорошим словом узивалось колись «людський документ»
Микола Зеров
Життя Лесі Українки і її творчий поетичний спадок – то її заповіт,
моральне зобов’язання, бо вона не тільки виражала естетичні погляди, а
перетворила сильне, сміливе, гаряче слово в меч, що в руках хворої жінки
допомагає розквітати національній українській культурі.
Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей,
Леся Українка — неперевершений поет боротьби, поет-патріот. Саме тому Лесю
Українку називають дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка
й понесла далі естафету правди, добра, людяності.
1. Яким чином ліричний цикл Лесі Українки «Сім струн» пов’язаний з
музикою?
2. Які вислови у вірші «І все-таки до тебе думка лине…» є афористичними?
Як вони вплетені в тканину художнього тексту?
3. Які образи вірша «Соntrа sреm sрего!» є символічними? Як ви їх
тлумачите?
4. У чому особливість образу весни в ліричному циклі «Мелодії» (звукове,
зорове, символічне, емоційне, філософське його наповнення)?
5. Яку художню роль відіграє герой українських народних міфів Перелесник
у вірші «Як я люблю оці години праці…»?
6. Чому листи коханого пахли зов’ялими трояндами (за віршем у прозі «Твої
листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…»)?
5 Формування професійних вмінь і навичок
Пояснення до кожного питання .
1. Ліричний цикл «Сім струн» відкриває першу збірку Лесі Українки «На
крилах пісень». Уже в назві книжки піднесено пісню — чарівне злиття слова з
музикою. «Сім струн» — це сім віршів, у заголовку кожного — нота, повторена
першим складом тексту. Жанри більшості творів пісенні: гімн, пісня, колискова,
рондо, ноктюрн. Тільки вірш «Fа» написаний у чисто літературній формі сонету.
Завершуючий твір «Sі» авторка визначає як settinа, підкреслюючи особливу роль
семирядкової строфи, яка символізує сім нот у музиці, сім віршів у циклі, сім
струн, що їх героїня торкає на кобзі. Українська народна пісня впливає на
поетику віршів. Пісня є одним з центральних художніх образів циклу: у вірші
«Dо» вона патріотично-урочиста, У «Rе» — вільна, у «Мі» — ніжна материнська, у
«Fа» — чарівна, химерна, у «Sоl» — соловейкова, весняна, у «Lа» — лагідна,
тривожна. Музика не тільки підноситься, а й буквально лунає завдяки багатому
художньому звукопису: алітерації,, асонанси поєднуються з точними глибокими
прикінцевими і внутрішніми римами. Стилістичні фігури — анафора, повтори, лексико-синтаксичний
паралелізм, послідовно дотримані віршові розміри — ямб, дактиль, амфібрахій,
анапест — створюють ритмічну та вишукану мелодію циклу «Сім струн».
2. У вірші «І все-таки до тебе думка лине…» афористичними, тобто стисло,
влучно, образно висловленими, є думки: «Сором сліз, що ллються від безсилля»1;
«Що сльози там, де навіть крові мало». Зазначимо, що афористичність —
характерна риса поетики Лесі Українки. Твір «І все-таки до тебе думка лине…»
починається мотивом ностальгії (поетеса через хворобу довго перебувала за
межами України), туга посилюється риторичним звертанням «Мій занапащений,
нещасний краю» та метафорою «серце з туги, з жалю гине». Цей сумний мотив є
виявом жіночого характеру лірики Лесі Українки — ніжної, вразливої, загострено
емоційної. Контрастно, як вияв прометеїзму, мужності, звучить перший
афористичний вираз: «Та сором сліз, що ллються від безсилля». Після
саркастичної фрази про бездіяльний, сльозливий патріотизм вірш завершує другий
афоризм: «Що сльози там, де навіть крові мало». У ньому сльозам протиставлено
образ крові, цей символ містить не жорстоке прагнення помститися ворогам, а
готовність пролити власну кров за волю батьківщини.
3. Ми вже переконалися в тому, що творчості Лесі Українки притаманна
поетика символізму. Вона присутня й у вірші «Соntrа sреm sрего!». Символ — це
поєднання іманентного з трансцендентним. Конкретний, сприйманий органами чуття
образ набуває глибинного, багатозначного, абстрактного змісту. Символічними у
«Соntrа sреm sрего!» є образи, поєднані в пари за принципом контрасту — осені і
весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз,
важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. Вони тлумачаться
багатозначно, тому що кожна контрастна пара символів розшифровується і через
творчу долю Лесі Українки, і водночас співзвучна певним переживанням кожного
читача, Має загальнолюдський зміст, свідчить, що вічним є зіткнення мрії з
дійсністю. Наприклад, розглянемо рядок «Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять
барвисті квітки». Для Лесі Українки квітки на вбогім перелозі — це поезія, яку
вона створює на терені занедбаної, гнаної культури рідного краю, а для мене,
вчителя-філолога,— уроки краси й любові, які я прагну давати дітям всупереч
атмосфері меркантильності й жорстокості, для кожного ж — це добра, корисна, але
важка справа. «Соntrа sреm sрего!» — це незвичайний твір, це вірш-друг, він
прийде вам на допомогу у скрутну хвилину, лише прошепочіть:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись.
Жити хочу! Геть думи сумні!
і ви перейметеся мужністю, оптимізмом, добром.
4. Цикл «Мелодії», вміщений до збірки «Думи і мрії», має мотиви, близькі
юним читачам: увага до внутрішнього світу людини, боротьба почуттів, палка мрія
про щастя . Образ ним утіленням журби і зневіри у
віршах є лірична героїня. Лихі спогади, усвідомлення трагізму сучасного
становища б’ються в скроні холодно і безнадійно. Журливий мотив посилюється
образами темної ночі, сліз, чорної хмари, останньої лебединої пісні. Надія ж
оживає в персоніфікованому образі весни, виписаному авторкою яскраво, із
застосуванням усієї палітри художніх засобів.. Весна звучить — то дзвінко, То
притишено-манливо:
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотілаЗвукопис передає це дивне двоголосся. Весна
рухається: «Вона летіла хутко, мов стокрила»; міниться барвами: «замиготіло
листячко зелене, посипались білесенькі квітки». Це цариця, якій кориться
природа і кожне людське серце, яке «ще б’ється». Весна — це всевладна надія на
щастя, яка зникає, але обов’язково повертається до людини крізь будь-яку зимову
журу.
5. Білий вірш «Як я люблю оці години праці…» відкриває завісу над
таємницею творчості. Ми заглядаємо у святая святих поета — мистецьку майстерню,
бачимо ліричну героїню в момент натхнення. Таїни творення прекрасного не
розгадати нікому й ніколи, тому поетеса вдається до казкових образів.
Старовинний міф про Перелесника — красеня-парубка, який чарував дівчину,
спокушав її, ставав таємним коханцем і щоночі, даруючи щастя, спивав кров,— є
паралеллю станові поетеси в час мистецької творчості: «І любо так, і серце
щастям б’ється, Думки цвітуть, мов золоті квітки… І хтось немов схиляється до
мене, І промовляє чарівні слова…». Ця праця є чарівною і солодкою, проте важкою
і виснажливою: «А ранком бачу я в своїм свічаді Бліде обличчя і блискучі очі…».
Традиційно розглядаючи на уроках вірш «Слово, чому ти не твердая криця…» як
проголошення громадянського обов’язку поета, звернімося і до вірша «Як я люблю
оці години праці…» з його цікавим мотивом народження поетичного слова і
оригінальним використанням народної міфології.
6. Учні часто мають стереотипне уявлення про вірш — обов’язково
римований, з рядком, строфою, поетичним розміром. Лірика Лесі Українки розширює
їх розуміння поезії. Вірш у прозі «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими
трояндами…» має такі ознаки ліричної поезії, як емоційність, образність,
своєріднй ритм, звукова організація тексту. За жанром це лист-відповідь.
Інтимна лірика Лесі Українки своєрідна, навіть віддалено ніким не повторена в
мотивах і образах, ніколи не друкована за життя поетеси. Вона є виразом
найболючішої, найпрекраснішої, найшляхетнішої часточки жіночої душі. Стосунки
поетеси із Сергієм Мержинським — це історія взаємної приязні, товариської
підтримки, вірної дружби, душевного єднання і… кохання без відповіді,
нездійснених мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. Це було щось вище і
сильніше за щасливу земну любов. Тому і пахли листи від любого друга ліричної
героїні вірша зов’ялими трояндами. Вони дарували трояндну красу щирості,
взаєморозуміння,, спільності прагнень і гармонії найтонших душевних порухів.
«Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині». Але писані вони були
тонкою, тремтячою рукою смертельно хворої людини, душа друга готувалася до
останньої дороги, його очі, дзеркало душі,— «се очі з іншої країни…» Тому
в’янули троянди. Без страху перед смертю, з вірою у вічне потойбічне життя
лірична героїня просить: «Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред
цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на місці, де ми були в
житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій
друже…»
Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю,
який вона хотіла бачити вільним і щасливим.
У поезії «Красо Україно — Подолля» поетеса оспівує казковий край свого
дитинства, висловлює глибоку любов до трудового народу, вміння побачити за
красою природи людську недолю:
Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не здавало!
Онде балочка весела,
В ній хороші, красні села,
Там хати садками вкриті,
Срібним маревом помиті.
Мотиви патріотизму тісно переплітаються з життям Лесі Українки, її мрією
бачити свій народ більшим і щасливим. Як клятва боротьбі за майбутнє звучать
слова поетеси:
Тяжкий твій спадок, батьку Прометею,
Та я, дочка твоя, прийму його.
Романтичний образ борця, створений поетесою, — це образи мужніх і сильних
людей, якою була й сама Леся Українка. Для ліричного героя творів поетеси
характерні такі риси: полум'яна любов до батьківщини і знедоленого люду,
революційна мужність і відвага, глибока чутливість і оптимізм, безмежна віра в
творчі сили народу, цілеспрямованість і боротьба за світлі ідеали. Вміння не
коритися долі, боротися за своє щастя ми знаходимо в поезії «Без надії
сподіваюсь» («Contra spem spero»):
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! — Геть думи сумні!
У вірші «Грішниця» поетеса створила образ жінки — справжньої патріотки,
яка не боїться загинути в молоді роки, вона лише бажає «не пропасти даремне».
Отже, у своїх поетичних творах Леся Українка створила ряд мужніх і
сильних духом образів, якими возвеличує мужність, патріотизм. Її вірші сповнені
патріотизму, любові до рідного краю — це й засіб виховання позитивних якостей у
нас, її нащадків.
Схема аналізу ліричного твору
1. Автор, його місце в літературі.
2.Тематичне спрямування творчості
3. Які життєві обставини дали імпульс для написання твору (якщо відомо).
4. Назва твору (алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна,
інтригуюча.
5.Тема та провідні мотиви.
6. Ідея.
7. Жанр.
8. Композиція (якщо є).
9. Ліричний герой.
10. Образи, символи (якщо є).
11.Сюжетні лінії (якщо є).
12. Настрій ( мінорний, мажорний).
13. Художні засоби.
14. Віршований розмір, рима.
15. Місце твору в доробку поета.
16. Його актуальність на сьогодні.
17. Ваші роздуми та почуття, навіяні поезією.
Мотиви поетичної творчості Лесі Українки: ідея патріотизму (“Сторононько рідна! коханий мій краю!..”),
Немає коментарів:
Дописати коментар