25 лютого 2016 

Лесі Українці – 145 років

Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Інколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку.
Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе у душах нашого народу людина, ім’я якій – Леся Українка. 

Народилася вона в сім’ї Косачів, щоб стати для світу Лесею Українкою. Велика сім’я Косачів належала до усієї хороброї невеличкої громади лише завдяки Ользі Петрівні Драгомановій – Олені Пчілці. Завжди була в пошані рідна мова й рідна пісня в її батьківській родині, й в сім’ї Косачів вона задавала свій певний тон. Ось у такій родині в місті Звягелі (нині Новоград-Волинський, що на Житомирщині) і народилася 25 лютого 1871 року майбутня співачка досвітніх огнів: лагідна і добра, надзвичайно стримана, терпляча та витривала, з виключною силою волі. Мала напрочуд гарну пам’ять. Це була обдарована дитина. У чотири роки вона вже читала, у п’ять навчалася писати і грати на фортепіано, ще через рік – уміла шити і вишивати. Восьмирічною Леся вимережила любимому татку сорочку. Усі близькі до родини Косачів зазначали, що Леся була дуже схожа на батька і вродою, і вдачею: мала такі самі риси обличчя, колір очей і волосся, була невисокого зросту, мала таку ж поставу і тендітність в обрисах тіла. На вдачу обоє були лагідні та добрі. В одному Леся й батько були зовсім не схожі: батько Петро Антонович Косач був здібний  до точної науки математики і любив її, зате зовсім невдатний до вивчення мов і говорив  лише однією – російською. Це була правильна літературна російська мова.

Леся дуже любила село. Тут вона поринала в його народну  стихію. Всі звичаї, оповідання, пісні: колядки, щедрівки, веснянки, купальські, обжинкові – все то Леся знала, всім цікавилася. Любов до свого краю, народу, краси рідної землі – все це органічно ввійшло  в її творчість.

Взимку 1881 року у сильний мороз Леся пішла на річку Стир подивитись, як святять воду, і промерзла. Спочатку боліла нога, пізніше рука. Лікували домашніми засобами від ревматизму. Але київський хірург визначив тяжкий діагноз: туберкульоз кісток. З того часу датується початок Лесиної «тридцятилітньої війни» з хворобою.

Хвороба підточувала здоров’я. І хоч Леся не закінчила жодного навчального закладу, вона належала до найосвіченіших людей свого часу: вона проявляла великий інтерес до  різних галузей знань, головним чином до літератури, мистецтва, історії, географії, іноземних мов – оволоділа німецькою, французькою, грецькою, латинською, англійською, італійською, польською, болгарською та іспанською мовами. Хвороба змусила відмовитись від навчання музиці, що було величезним горем для Лесі. Але гри на фортепіано вона зовсім не покинула. Леся любила твори Миколи Лисенка, Фредеріка Шопена, Людвіга ван Бетховена, грала власні композиції. Відчуття мелодії, гармонії звуків переливалося в її літературні твори.

                                       Коли я смуток свій на струни клала,

                                       З’являлась ціла зграя красних мрій,

                                       Веселкою моя надія грала,

                                       Далеко линув думок легкий рій.

Творчість Лесі Українки – нове слово  в українській та світовій  літературі. Перша її книжка вийшла «На крилах пісень» у 1893 році. Редактором видання був Іван Якович Франко. Творче зростання відбулося швидко, бурхливо й повноцінно. У 1894 році вона опублікувала поему «Роберт Брюс, король шотландськи», 1896 – «Давню казку». Потім виходять її збірки «Думи і мрії», «Відгуки». Леся Українка є авторкою таких віршів як «Contra spem  spero!», «Досвітні вогні», «Слово, чому ти не твердая криця…», «Товаришці на спомин», поетичних циклів «Невільничі пісні», «Пісні про волю», «Сім струн», «Ритми», «Подорож до моря», «Кримські спогади», «Мелодії», «Кримські відгуки», «Хвилини», «Осінні співи». Останнє десятиріччя життя Лесі Українки вивершується драмами «Блакитна троянда», «Руфін і Прісцілла», «Лісова пісня», «Осіння казка», «Камінний господар», «Бояриня», «Адвокат Мартіан», «Кассандра», драматичними поемами «Вавилонський полон», «Оргія», «На руїнах», «Магомет та Айша», «Йоанна, жінка Хусова», діалогами «Три хвилини», «На полі крові», «У катакомбах» та ін.

Цього року ми святкуємо 145 річницю від Дня народження славної доньки Прометея - Лесі Українки.

Цікаве про поетесу  http://www.ukr-writer.com.ua