Завантажуй і читай!
- Історія створення «Ревізора» Гоголя
- Перша прем’єра «Ревізора»
- Аналіз комедії "Ревізор"
Історія створення «Ревізора» Гоголя
починається в 1830-х рр. В цей період автор працював над поемою «Мертві душі»,
і в процесі прописування рис російської дійсності, у нього з’явилася ідея
відобразити ці риси в комедії; «рука тремтить написати… комедію». Раніше Гоголь
вже успішно дебютував в цьому жанрі з п’єсою «Одруження», в якій уже намітилися
і характерні для автора комічні прийоми, і властива наступним творам
реалістична спрямованість. У 1935 році він пише Пушкіну: «Зробіть милість,
дайте сюжет, духом буде комедія з п’яти актів і, клянусь, буде смішною».
Сюжет, підказаний Пушкіним
Історія,
запропонована Гоголю Пушкіним в якості сюжету, насправді сталася з видавцем
журналу «Вітчизняні записки» П. П. Свин’їним в
Бессарабії: в одному з повітових містечок він був прийнятий за урядовця. Був
схожий випадок і з самим Пушкіним: його прийняли за ревізора в Нижньому
Новгороді, куди він поїхав збирати
матеріал про пугачовський бунт. Це був той самий «російський чисто анекдот», який був потрібний Гоголю для
втілення його задуму.
Робота над
п’єсою зайняла всього два місяці — жовтень і листопад 1835 р. У січні 1836 р.
автор зачитав комедію на вечорі у Жуковського в присутності багатьох відомих
літераторів, у тому числі і Пушкіна, який подав
йому ідею для створення комедії. Майже всі присутні були в захваті від
п’єси. Однак історія «Ревізора» була ще далека від завершення.
Гоголь бачив призначення
своєї п’єси у нещадному глузуванні, що очищає світ. Призначення сатири, він вважав ,
бути знаряддям боротьби з кривдами,
що панують у суспільстві. Проте майже ніхто, навіть серед його
колег-літераторів, не побачив у «Ревізорі» нічого більше добротної, якісної «комедії положень». До постановки п’єса була допущена далеко не
відразу і лише після того, як В. Жуковському особисто довелося переконувати
імператора в благонадійності комедії.
Перша прем’єра «Ревізора»
Прем’єра
п’єси в першій редакції відбулася в 1836 році в Олександрійському театрі в
Санкт-Петербурзі. Гоголь був розчарований постановкою: актори або не зрозуміли
сатиричної спрямованості комедії, або боялися грати у відповідності з нею;
спектакль вийшов занадто водевільним, примітивно-комічним. Лише В. І. Сосницький, який виконував роль
Городничого, зумів передати авторський задум, втіливши в образі сатиричні ноти. Однак виконана навіть в
такому, досить далекому від
авторського бажання вигляді, комедія викликала бурхливу і неоднозначну реакцію.
«Верхи» суспільства, які викрито було Гоголем, все ж відчули
насмішку; комедія була оголошена «неможливістю, клеветою і фарсом»; за
непідтвердженими даними, сам Микола I, який був присутній на прем’єрі,
висловився: «Ну, п’єска! Всім дісталося, а мені — більше всіх». Навіть якщо ці
слова і не були сказані в дійсності, це добре відображає, як публіка сприйняла
сміливе творіння Гоголя.
І, тим не
менш, самодержцю п’єса припала до душі: ризиковану комедію допустили до
подальших постановок. Враховуючи власні спостереження за грою, а також
зауваження акторів, автор неодноразово вносив у текст правки; створення п’єси
«Ревізор» Гоголя у її остаточному варіанті продовжувалося ще багато років після
першої постановки. Остання редакція п’єси датована 1842 роком — це і є той
варіант, який відомий сучасному читачеві.
Висновок
Як бачимо,
історія створення п’єси «Ревізор» свідчить про те, що написання цього твору
далося автору не легко, віднявши у
нього чимало як сил, так і часу. І, тим не менш, комедія знайшла своїх
прихильників у середовищі освічених і мислячих людей. У багатьох передових
критиків «Ревізор» здобув дуже високі оцінки; так, Ст. Бєлінський у своїй
статті пише: «В «Ревізорі» немає сцен кращих, тому що немає гірших, але всі
чудові, як необхідні частини, художньо утворюють собою єдине ціле…». Подібної думки
дотримувались і багато інших представників освіченого суспільства, незважаючи на потік критики на адресу комедії і
самого автора. На сьогоднішній день п’єса «Ревізор» займає заслужене місце
серед шедеврів російської класичної літератури і є блискучим зразком соціальної
сатири.
Аналіз комедії "Ревізор"
1. М. Гоголь писав: «В «Ревізорі» я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і разом посміятися над усім. Але це, як відомо, зробило приголомшливу дію. Крізь сміх, що ніколи ще в мені не проявлявся в такій силі, читач почув смуток.»
2. Д. Н. Овсянико-Куликовский «Уже в «Ревізорі» він (Гоголь) ставив собі завданням — показати не тільки каліцтво побутових типів, але також «скривлення» національної фізіономії, Хлестаков вийшов у нього типом національним.
І взагалі всякі каліцтва легко з’ясовні ладом життя, станом вдач, відсутністю освіти й т.д. , автор схильний був зображувати як національні. Він сам (Гоголь) категорично заявляв, що главним його завданням як художника, є пізнання й зображення психології російської людини.»
3. Інші критики (загальний огляд).
Конфлікт комедії «Ревізор» створений на комічному збігу, на страху викриття чиновницьких махінацій. У місто їде ревізор, а тому; вирішують герої п’єси, його терміново потрібно знайти, зустріти і підкупити. Обман, такий простий і звичний, закручує дія комедії. Кожному з героїв є чого бояться, в усіх є гріхи, усі несумлінні, ніхто не виконував у місті належним чином своїх обов’язків.
Від страху, втративши у своїх міркуваннях здорового глузду, чиновники приймають Хлестакова за ревізора. У кожному, хто проїздить черезх місто, вони готові були бачити того, хто перевіряє. Чому ж саме він? Хлестаков повівся так нагло й самовпевнено, що, у міських чиновників, не виникло сумніву , що тільки таким і може бути ревізор. Хлестаков уловив відразу відтінок напруженості при приході до нього городового.
Ще не розібравшись, чому це з ним такі люб’язні, наш герой береться скаржитися на життя. Незабаром він розуміє, що чиновники чогось бояться й готові виконувати будь-які його прохання. Хлестаков звик жити не замислюючись, тому він не замислюючись погоджується.
Проблема хабара обіграється в комедії із властивому Гоголю гумором і точність У дачі хабара винні обидві сторони, тому хабарника не можна викрити. Той , хто давав хабар теж винуватий. Мовчазна змова загального хабарництва давно охопила Росію. Усі звикли до цього настільки, що на прохання Хлестакова про гроші чиновники відгукуються з радісним полегшенням (цей бере, виходить, усе обійдеться). Хворе російське суспільство заражене найстрашнішим вірусом сучасності — відсутністю правди на всіх рівнях влади.
Немає жодного позитивного образу чиновника в гоголівській комедії. Це знамення часу сприймається читачами як близьке й зрозуміле, адже Росія дотепер не вийшла з гоголівського сну «ревизоровщини». У Хлестакова, прийнятого за ревізора, виявляється так багато прохачів, що вони рвуться у вікно, усіх прийняти неможливо. Люди скаржаться, просять, але їхні слова залишаться без відповіді. Чиновники готові принижуватися перед ревізорами, терпіти, тому що вони знають: прийде їхня година, ревізор виїде й вони зірвуть все зло на своїх підлеглих, будуть принижувати їх так, як начальство принижувало їх самих. Це моральне псування роз’їло російське суспільство зсередини, ставши атрибутом будь-якої, навіть самої маленької влади. Хлестаков навіть не стежить за нескладним польотом своєї фантазії.
Переконавшись у цілковитій неосвіченості й дурості повітових чиновників, він називає себе письменником, а йому охоче відповідають, що знайомі з його творчим доробком. Хлестаков бреше про високі чини, а йому вірять, навіть не задумавшись, чи може настільки легковажна людина бути серйозним службовцем. Обман героям комедії взаємовигіднийі: чиновники заспокоюються, а Хлестаков бере в них гроші.
Комедія, почата читанням листа зі звісткою про приїзд ревізора, закінчується читанням листа Хлестакова. Розкривається обман. Усе рухається до трагічної розв’язки: приїхав теперішній ревізор.
Але чи залишає Гоголь нам надію на те, що тепер усе буде по-іншому. Немає надії. Чиновники побіжать так само лестити, підкуповувати . Моральна спустошеність досягла вже тої межі, коли зміна осіб навряд чи змінить ситуацію.
На місце цих чиновників прийдуть інші, адже розбещує людини всяка відсутність внутрішнього контролю, а не сама влада
Перевір знання тексту. Пройди тест!
Немає коментарів:
Дописати коментар